Заступник директора : Програма гуртка "Основи християнської етики"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для загальноосвітніх

навчальних закладів

ОСНОВИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

1-11 КЛАСИ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

ОСТРОГ, 2010

УДК 2-426: 37 (073)

ББК 86.37-4

Н 15

Програма «Основи християнської етики для учнів 5-6 класів» рекомендована Міністерством освіти і науки України (Лист 8/1-2 від 29 червня 2006 року)

Програма «Основи християнської етики для учнів 1-4, 7-11 класів» рекомендована Міністерством освіти і науки України (Лист 1/ІІ-6347 від 13 липня 2010 року)

Програма «Основи християнської етики» (1-11 кл.) рекомендована Міністерством освіти і науки України (Лист N 1/11-10027 від 16 липня 2015 року)

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи християнської етики. 1-11 класи. – Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010. – 160 с.

Над програмою працював колектив у складі:

Барщевський Тарас, кандидат біблійних наук, викладач Українського Католицького університету, м.Львів.

Васьків Андрій., кандидат історичних наук, доцент філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, м.Львів.

Влад ( Аузяк) Марія, магістр богослов’я, викладач Буковинського православного університету ім. Євгена Гакмана, м.Чернівці.

Гаврисюк Оксана, аспірант Волинського національного університету, вчитель християнської етики, м.Луцьк.

Гнатів Іван, голова комісії у справах шкільництва УГКЦ, м. Львів

Голянчук Роман, магістр релігієзнавства, магістр теології, м. Запоріжжя

Добош Галина, викладач катехитично-педагогічного інституту Українського Католицького університету, м.Львів.

Жуковський Василь, доктор педагогічних наук, професор, декан гуманітарного факультету Національного університету «Острозька академія», м. Острог.

Євтушенко Раїса, головний спеціаліст департаменту початкової і середньої освіти МОН України, м.Київ.

Клинченко Тетяна , кандидат історичних наук, викладач Національного університету «Києво-Могилянська Академія», м.Київ.

Лахман Наталія, вчитель основ християнської етики, заступник директора Мізоцького навчально-виховного комплексу Рівненської області.

Николин Микола, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри Тернопільського інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Тернопіль

Огірко Олег, доктор філософії, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри філософії та політології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, м. Львів.

Саннікова Тетяна, кандидат педагогічних наук, старший викладач Одеського інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Одеса.

Сіданіч Ірина, кандидат педагогічних наук, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософії з педагогіки, м.Київ.

Сохань Галина, кандидат філологічних наук, доцент кафедри культурологічної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, м.Львів.

Федик Михайло, магістр богослов’я, викладач Буковинського православного університету ім. Євгена Гакмана, м.Чернівці.

Филипчук Світлана, кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства Національного університету, м. Острог.

Цюпа Луїза, директор Катехитично-педагогічного інституту Українського Католицького університету, викладач кафедри соціальної педагогіки.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

З метою формування у дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості, ціннісних орієнтирів, які ведуть людину шляхом пізнання Істини, Добра, Краси, вбачається необхідним вивчення предметів духовно-морального спрямування, складовою яких є спеціальний курс "Основи християнської етики".

Курс "Основи християнської етики" є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Викладання предмету передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Метою курсу "Основи християнської етики" є формування в учнів християнських моральних чеснот. У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

• ознайомлення учнів із основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;

• ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі;

• формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;

• створення належних морально-етичних умов для самопізнання, самореалізації.

Основою курсу "Основи християнської етики" є Біблія та інші християнські джерела, які не суперечать Святому Письму.

Програма побудована за лінійно-концентричним принципом, який включає в себе такі складові:

• світоглядну, що сприяє цілісному світосприйманню, визначенню вихованцем власної добротворчої життєвої позиції;

• історико-культурологічну, що спирається на високі зразки християнської духовної культури та традиції;

• науково-пізнавальну, яка розширює шкільний навчальний матеріал в етично-естетичному просторі.

Програма курсу "Основи християнської етики", починаючи від 1 класу, має такий змістовно-тематичний поділ:

1-й клас. Хочу пізнавати світ.

Розділ 1. Хочу пізнавати дивосвіт.

Розділ 2. Пізнаю себе.

Розділ 3. Хочу пізнавати Бога.

2-й клас. Живу й навчаюсь у родині.

Розділ 1. Моя сім’я і родина.

Розділ 2. Мій рід і народ.

3-й клас. Прагну робити добро.

Розділ 1. З радістю творимо добро.

Розділ 2. Життєвий дороговказ.

Розділ 3. Шляхом добра.

4-й клас. Навчаємося мудрості.

Розділ 1. Уроки доброти.

Розділ 2. Уроки справедливості.

Розділ 3. Навчаємося виправляти життєві помилки.

Розділ 4. Уроки працелюбності.

Розділ 5. Уроки Божої мудрості.

5-й клас. Світ Біблії.

Розділ 1. Що вчить Біблія про людину, добро і зло.

Розділ 2. Які моральні цінності вміщені в Святому Письмі.

Розділ 3. Значення приходу на землю Ісуса Христа.

6-й клас. Притчі Ісуса Христа.

Розділ 1. Новий Завіт – джерело християнської моралі.

Розділ 2. Слово Боже виховує нас.

Розділ 3. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення.

Розділ 4. Основи морального життя.

7-й клас. Ісус Христос – ідеал для наслідування.

Розділ 1. Морально-етичні цінності християнства.

Розділ 2. Християнські орієнтири людського життя.

Розділ 3. Історичні витоки та розвиток християнства в Україні.

8-й клас. Божі заповіді – моральний дороговказ для людини.

Розділ 1. Життєві дороговкази християнина.

Розділ 2. Моральні настанови у взаєминах людини з Богом.

Розділ 3. Моральні підвалини заповідей щодо пошани ближнього.

Розділ 4. Моральні настанови у виборі життєвого шляху.

9-й клас. Морально-етичні цінності молоді.

Розділ 1. Християнський життєвий вибір людини.

Розділ 2. Моральні цінності у виборі професії.

Розділ 3. Людина у суспільстві.

Розділ 4. Молодь і християнська культура.

10-й клас. Етика подружнього життя.

Розділ 1. Морально-етичні основи християнської сім’ї.

Розділ 2. Християнське покликання чоловіка і жінки.

Розділ 3. Моральні підвалини життя християнської родини.

Розділ 4. Сім’я у цивілізаційному вимірі.

11-й клас. Основи християнського світогляду і моралі.

Розділ 1. Суть християнського світогляду.

Розділ 2. Морально-етичний зміст блаженств.

Розділ 3. Християнські моральні чесноти.

Розділ 4. Християнство у релігійному просторі світу.

Методологічною основою процесу навчання основ християнської етики є система наукових підходів, принципів, форм і методів, які допомагають належно реалізувати мету та завдання навчання. Ці наукові підходи, принципи, форми і методи перебувають у тісному діалектичному зв’язку. Так, підходи конкретизуються у принципах, принципи реалізуються у певних формах через відповідні методи.

Найголовнішими з підходів у навчанні основ християнської етики є:

· аксіологічний,

· соціокультурний,

· культурологічний,

· особистісний,

· діяльнісний,

· комунікативний,

· системний,

· компетентісний,

· синергетичний.

Аксіологічний підхід до навчання основ християнської етики передбачає джерелом християнських моральних цінностей десять Заповідей, дві Заповіді любові, Нагірну проповідь Ісуса Христа, "золоте правило християнської етики", моральне вчення книг Старого і Нового Заповіту, послання святих апостолів, пояснення моральних цінностей у працях Отців Церкви, а також живий досвід Церкви.

За аксіологічного підходу людина розглядається як найвище творіння Боже, а такі моральні цінності, як любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, лагідність, стриманість, гідність, обов'язок, совість, честь є важливими цінностями, зміст яких розкривається учням.

Культурологічний та соціокультурний підходи, у свою чергу, мають на меті, з одного боку, сприймати учня як спадкоємця і носія вітчизняної та світової культури, яка має глибоке християнське коріння, а з іншого, – готувати школяра до життя у сім’ї, громаді, а також у сучасному суспільстві, якому притаманне як посилення національної самоіндентифікації українців, так і розширення глобалізаційних процесів.

Особистісний підхід передбачає сприйняття кожного школяра як унікальну особистість, творіння Боже, якаюж має реалізувати задум Творця, а також передбачає усвідомлення, сприйняття і взаємодію учителя з учнем як суб’єктів навчання.

Діяльнісний підхід має на меті таку побудову процесу навчання основ християнської етики, яка б активізувала навчальні зусилля школяра через ігрову, навчальну та комунікативну діяльність, через виконання практичних завдань-проектів тощо.

Комунікативний підхід у процесі навчання передбачає організацію комунікативної взаємодії між учителем та учнями на уроці, в позаурочний та позанавчальний час на основі християнських моральних цінностей.

Системний підхід орієнтує на організацію навчально-виховного процесу з основ християнської етики як цілеспрямованої творчої діяльності його суб'єктів: учнів, сім’ї та школи в рамках класної, позакласної та позашкільної роботи. Він вимагає розгляду системотвірних зв'язків мети, завдань, змісту, форм, методів та засобів навчання не ізольовано, а у взаємодії компонентів педагогічного процесу, що дозволяє виявляти загальні системні властивості та якісні характеристики.

Компетентнісний підхід передбачає аксіологічну, мотиваційну, рефлексивну, когнітивну, операційно-технологічну та інші складові результатів навчання основ християнської етики, що відображають набуття не лише знань, навичок і вмінь, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до себе, батьків, інших людей, оточуючого світу з погляду Біблії. Компетентність у сфері пізнавальної, комунікативної, ігрової, практичної діяльності школярів, засвоєння християнських моральних цінностей, способів набуття знань, користування різними джерелами інформації є основою компетентності в інших сферах: у сімейній, громадянській, соціально-трудовій, культурно-естетичній, сфері дозвілля та ін. Ключова компетентність учня по суті є інтегративною, тому що її джерелом є різні сфери культури: духовна, етична, соціальна, інформаційна, екологічна тощо.

Синергетичний підхід має провідним принципом самоорганізацію, саморозвиток особистості на основі взаємодії людини з зовнішнім середовищем, що призводить до змін, виникнення нових якостей тощо. Синергетика божественного й людського визначає специфіку навчання основ християнської етики, оскільки не є плодом людського розуму, а присутня у Святому Письмі, працях Отців Церкви та інших працях релігійно-філософського змісту.

Основними загальнодидактичними принципами, на яких ґрунтується процес навчання основ християнської етики, є принципи:

· доступності та зрозумілості навчання;

· свідомості й активності учнів;

· наочності викладання;

· науковості;

· систематичності та послідовності;

· міцності знань, умінь і навичок;

· зв'язку навчання з життям;

· індивідуального підходу до учнів;

· емоційності навчання.

Принцип доступності та зрозумілості навчання виявляється у дозуванні навчального матеріалу на уроці та при виконанні домашніх завдань, у компенсуванні складнощів змісту викладацькою майстерністю вчителя, відповідною подачею у підручнику, залежить від дотримання послідовності: від простого матеріалу – до складного.

Принцип свідомості й активності учнів виходить із того, що позитивний результат навчальної діяльності з християнської етики визначається активністю школяра. Передбачає широке використання методів, які сприяють успішному засвоєнню християнських моральних цінностей. Активне й свідоме засвоєння етичних знань, формування навичок і розвиток умінь неможливе без використання різноманітних розумових операцій (порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії тощо), без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильного формулювання думки при усному мовленні.

Принцип наочності навчання передбачає навчання основ християнської етики на основі сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їхніх зображень. Використовуються різні види наочності: натуральна (рослини, тварини, зоряне небо, явища природи), образна (образи, ікони, картини, репродукції, таблиці, моделі, муляжі), символічна (географічні карти, схеми), аудіо- (музичні твори, аудіофрагменти Біблії, пісні духовно-морального змісту) та відеопродукція (екранізація біблійних сюжетів, документально-публіцистичні фільми). Наочність допомагає виявити зв'язок між теоретичними знаннями і практикою, полегшує процес засвоєння знань, розвиває мотиваційну сферу учнів, подає об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.

Вчителеві основ християнської етики слід уникати використання наочності, що висвітлює Творця, людину, процес взаємозв'язків людини з Богом, людини з людиною або людини з оточуючим середовищем невідповідно (карикатурно, образливо).

Принцип науковості має за мету використовувати наукові знання з галузей фізики, хімії, астрономії, біології, історії, археології тощо для підтвердження біблійних істин та базується на досягненнях психолого-педагогічної, історико-культурологічної та теолого-філософської наук.

Принцип систематичності та послідовності досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виокремленням основного, логічним переходом від попереднього до нового матеріалу, внаслідок чого учні усвідомлюють структуру етичних знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмету. Дотримання цього принципу у процесі викладання основ християнської етики забезпечує системність набуття знань, мислення, поведінкових проявів.

Принцип міцності знань, умінь і навичок передбачає формування відповідної поведінки у щоденному житті на основі набутих етичних знань, умінь і навичок. З цією метою використовується повторення навчального матеріалу за структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); групування матеріалу з метою його систематизації; акцентування на основних ідеях; використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосування знань; нове трактування раніше засвоєних знань.

Принцип зв'язку навчання з життям полягає в тому, що виховна діяльність з основ християнської етики орієнтує учнів на те, що вони покликані жити й діяти за християнськими духовно-моральними принципами.

Принцип індивідуального підходу до учнів означає врахування рівня розумового розвитку, релігійного та духовно-морального досвіду, вольового розвитку, ставлення до навчання, набуття знань та вмінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, особливостей їхніх пізнавальних інтересів.

Принцип емоційності навчання реалізується в образному викладі матеріалу з основ християнської етики, в мові вчителя, його ставленні до учнів, зовнішньому вигляді, в цікавих прикладах, застосуванні наочності й технічних засобів навчання, у створенні в учнів почуття спокою й радості від пізнання Бога та Його моральних настанов.

Поряд із дидактичними принципами навчання використовуються педагогічні принципи виховання:

· цілеспрямованість виховання;

· зв'язок виховання з життям;

· єдність свідомості та поведінки у вихованні;

· виховання у праці;

· принцип комплексності у вихованні;

· виховання особистості в колективі;

· поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів;

· поєднання поваги до особистості вихованця з розумною до нього вимогливістю;

· індивідуальний підхід до учнів у вихованні;

· природовідповідність;

· культуровідповідність;

· гуманістичність;

· принцип системності, послідовності й наступності у вихованні;

· єдність педагогічних вимог сім'ї, школи та громадськості;

· народність;

· демократизм;

· національне самоусвідомлення.

Принцип цілеспрямованості виховання передбачає спрямування виховної роботи з основ християнської етики на досягнення основної мети виховання – високодуховної й моральної особистості, підготовки її до свідомої й активної трудової діяльності. Цей принцип реалізується за умови підпорядкованості виховної роботи з основ християнської етики загальній меті, усвідомлення цієї мети вихователями й вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, наявності перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.

Принцип зв'язку виховання з життям полягає в створенні в учнів глибокої переконаності жити за християнськими духовно-моральними принципами в сім’ї, громаді, суспільстві. Реалізація цього принципу передбачає систематичне ознайомлення учнів із громадсько-політичною ситуацією в суспільстві та залучення їх до посильної участі у громадській роботі. Прилучаючись до активного життя, школярі засвоюють досвід старших поколінь, можуть здійснювати доброчинну діяльність. Завдяки цьому в них формується психологічна, моральна та практична готовність до самостійного суспільного життя й діяльності.

Принцип єдності свідомості та поведінки у вихованні у процесі навчання основ християнської етики базується на твердженні, що поведінка людини – це її свідомість у дії. Таке виховання – складний і суперечливий процес, тому необхідне оптимальне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, запобігання відхиленням у них, вироблення в учнів готовності протистояти будь-яким негативним впливам.

Принцип виховання у праці базується на ідеї, що формування духовно-моральної особистості на християнських цінностях безпосередньо залежить від її особистої діяльності. Реалізація принципу виховання у праці можлива за умови усвідомлення учнями, що праця – важливе джерело задоволення матеріальних і духовних потреб, чинник усебічного розвитку особистості. Передбачається залучення учнів до взаємодопомоги, доброчинної діяльності, практичної участі у житті класу, школи, громади, допомоги літнім людям.

Принцип комплексності у вихованні на християнських моральних цінностях ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту духовно-морального виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня й корегування виховної роботи.

Принцип виховання особистості у колективі зумовлений об'єктивними закономірностями духовно-морального розвитку дитини й відповідає суті суспільства. Його реалізація передбачає: усвідомлення учнями колективу як засобу виховання; згуртованість колективу та авторитет його думки; участь учнів у самоврядуванні, що сприяє розвиткові самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін. Виховна цінність колективу полягає в тому, що між його членами виникають найрізноманітніші міжособистісні стосунки, а також взаємної відповідальності й залежності, організаторів і виконавців тощо.

Принцип поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів у процесі духовно-морального виховання полягає в тому, що педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів належного життєвого досвіду; виховання творчої високодуховної й високоморальної особистості можливе за належних умов для вияву самостійності й творчості, коли схвалюються ініціатива та самодіяльність. Цей принцип передбачає безпосередню участь учнів у плануванні своїх громадських справ, контроль за їх виконанням, оцінку досягнутих результатів.

Принцип поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього під час засвоєння християнських моральних цінностей включає єдність вимог до вихованців із боку батьків та педагогів у процесі навчання. Його втілення в життя ускладнюється тим, що серед учнів нерідко є діти з різним релігійним та суспільним досвідом, різним духовно-моральним рівнем. Педагог повинен бути терплячим до всіх дітей без винятку, поважати їхню людську гідність та застосовувати виховний потенціал розумної вимогливості, що випливає з потреб виховного процесу, із завдань духовно-морального розвитку особистості.

Принцип індивідуального підходу до учнів у духовно-моральному вихованні є важливою вимогою до організації виховного процесу й однією з умов підвищення його ефективності, оскільки торкається внутрішніх духовних сторін особистості вихованця та враховує вікові та індивідуальні особливості учнів, рівень їх моральної свідомості і досвід моральної поведінки, конфесійну приналежність та рівень релігійності. Індивідуальний підхід потрібно застосовувати до кожного вихованця, а не лише до тих, хто вирізняється незвичною поведінкою.

Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні передбачає підбір змісту й методики виховної роботи з християнської етики залежно від віку та рівня розвитку учнів. З віком змінюється педагогічне керівництво дитячим колективом, що виявляється у наданні йому більшої самостійності в усіх аспектах його діяльності, зростають вимоги вихователів. Важливо прогнозувати можливі наслідки заходів духовно-морального впливу на школяра.

Принцип єдності педагогічних вимог сім'ї, школи та громадськості у процесі духовно-морального виховання передбачає охоплення всіх сторін навчально-виховної роботи сім'ї, школи, всіх форм діяльності учнівського та педагогічного колективів, громадських та благодійних організацій, виявляється у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу з християнської етики, що вирізняється наданням сім'ї, громадськості та іншим суспільним інститутам основ духовно-етичних та психолого-педагогічних знань, передового досвіду духовно-морального виховання, підвищенням етичної та педагогічної культури батьків, вихованням толерантного ставлення до інших конфесій.

Принцип народності має на меті національну спрямованість духовно-морального виховання, досконале оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі та народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, релігій, вірувань усіх народів, що населяють Україну і світ.

Принцип природовідповідності базується на врахуванні багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх духовних, анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних, релігійних та регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності ґрунтується на органічному зв'язку з історією народу, його мовою, релігією, культурними традиціями, з народним мистецтвом, на забезпеченні духовної єдності поколінь.

Принцип гуманістичності передбачає створення умов для формування духовно-моральних якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізацію взаємин вихователя й вихованців; сприйняття виховання як центру навчально-виховного процесу, повагу до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довіри до неї; виховання гуманної особистості; розуміння принципової відмінності між християнським і світським гуманізмом і місця людини в цих ціннісних системах.

Принцип демократизму має на меті усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання права школяра на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності, передбачає глибоке усвідомлення зв'язку між ідеалами свободи, правами людини та громадянською відповідальністю.

Принцип національного самоусвідомлення вимагає наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Він полягає у забезпеченні можливості всім дітям навчатися у рідній школі, вихованні національної гідності, національної свідомості, почуття належності до народу, у відтворенні в дітях менталітету народу, увічненні специфічних національних елементів, вихованні дітей носіями національної культури.

Крім загальнодидактичних принципів, у процесі навчання основ християнської етики використовуються спеціальні принципи:

· теоцентризму;

· міжконфесійності;

· біблійної основи навчання;

· добровільності у виборі предмету;

· толерантності до віросповідання інших людей.

Принцип теоцентризму означає, що джерелом духовно-моральних цінностей є Бог. Ці цінності є об’єктивними, вічними й незмінними, переданими людям Богом через Біблію. Богочоловік Ісус Христос виконав і доповнив ці моральні принципи, завдяки чому вони називаються християнськими.

Принцип біблійної основи навчання передбачає основою навчання християнські моральні цінності Біблії, які є спільними для всіх християнських конфесій.

Принцип міжконфесійності скеровує учителя й учня до вивчення християнських моральних цінностей. Не допускається пропаганда окремої конфесії та приниження іншої.

Принцип толерантності до релігійних відмінностей і особливостей передбачає шанобливе й терпляче ставлення до представників різних конфесій, а також до атеїстів та людей із відмінними переконаннями.

Принцип добровільності полягає у добровільному виборі предмету батьками та учнями, й закріплюється написанням відповідної заяви.

Сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку з урахуванням конкретних можливостей і умов.

Принципи навчання й виховання реалізуються у певних формах навчання і виховання.

Основними формами навчальної діяльності на уроках християнської етики є фронтальна, індивідуальна, парна, групова.

Фронтальна форма роботи передбачає навчальну діяльність учителя з усім класом.

Індивідуальна форма роботи має на меті виконання завдання окремим учнем.

Парна робота передбачає навчальну взаємодію двох учнів, переважно тих, що сидять за однією партою.

Групова робота передбачає поділ класу на невеликі групи по 4-5 осіб для виконання групових завдань.

Форми навчально-виховної роботи на уроках із християнської етики втілюються у практику навчання й виховання з допомогою відповідних методів.

До основних методів навчання на уроках із основ християнської етики належать словесні та наочні методи: пояснення, розповідь, бесіда, дискусія, робота з підручником, дидактична гра, демонстрування та ілюстрування, самостійне спостереження.

Варто окремо зупинитися на розгляді словесних методів навчання. Так, метод пояснення на уроці християнської етики має на меті аналіз, тлумачення й доведення різних положень навчального матеріалу морально-етичного характеру шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків і закономірностей. Цей метод поєднується з описом, бесідою, демонстрацією; пояснення здійснюється на основі принципу доступності на відповідному емоційному й динамічному рівнях.

Метод розповіді у процесі засвоєння християнських моральних цінностей передбачає виклад учителем або учнем біблійного, художнього або іншого матеріалу морально-повчального змісту. Для розповіді характерна яскравість характеристик, наявність фактів, явищ, конкретність, емоційність, динамічність.

Метод бесіди на уроці християнської етики – це форма спілкування, у процесі якої учитель, спираючись на наявні в учнів знання й досвід, користуючись запитаннями, підводить учнів до засвоєння нових етичних знань, повторення й перевірки навчального матеріалу, до певних висновків; до бесіди можуть залучатися увесь клас, група або окремі учні.

Метод дискусії передбачає обговорення дискусійного питання. Дискусія потребує: попередньої підготовки з боку вчителя (постановка проблеми, підготовка учасників дискусії, організація дискусії, контроль за ходом і підведення підсумків); підготовки учнів (ознайомлення з дискусійною проблемою; підбір аргументів і доказів; часові та змістовні обмеження виступів – регламент тощо).

Робота з підручником на уроці християнської етики – це організація самостійної роботи учнів із текстом Біблії, підручником, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, проявити самостійність у навчанні.

Узагальнююче повторення потребує відповідних форм самостійної роботи учнів із підручником із основ християнської етики: повторення важливих частин і розділів підручника; осмислення його узагальнюючих розділів; підготовка відповідей за основними питаннями пройденого матеріалу; складання порівняльних характеристик та схем; підготовка доповідей, рефератів.

Слід також розглянути й наочні методи навчання. Демонстрування на уроках християнської етики має на меті показ наочних об’єктів – реальних предметів або їх зображень. Ефективність залежить від правильного вибору об’єктів демонстрації, а також від уміння вчителя поєднати смислове пояснення з демонстрацією наочного об’єкта; предмет демонстрування та ілюстрування має відповідати певним естетичним вимогам, відповідно до теми й мети уроку.

Ілюстрування – оснащення ілюстраціями наочності, використання ілюстрованої Біблії, плакатів, репродукцій, рисунків на дошці, картин, образів та ін.

Самостійне спостереження передбачає рефлексивне сприймання явищ дійсності. "Ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений", – зазначав К. Ушинський.

Методи виховання на уроках із основ християнської етики:

· переконання;

· привчання і вправи;

· заохочення;

· обговорення прикладів зі Святого Письма;

· наведення позитивних прикладів із життя;

· відвідування місць релігійного поклоніння (храмів, костелів, домів молитви тощо), музеїв;

· перегляд кіно- та відеофільмів, репродукцій картин на біблійну тематику;

· прослуховування духовної музики;

· постановка театралізованих вистав;

· підготовка до державних релігійних свят;

· використання рольових ігор;

· організація свят і виставок;

· підготовка творчих доробків учнів тощо.

Що ж до аналізу методів, спрямованих на духовно-моральне виховання, то метод привчання і вправ передбачає продуману організацію життя учнів, їх залучення до дотримання норм і правил із метою формування звичних етичних норм поведінки.

Важливим моментом привчання до духовних цінностей є формування у школярів позитивного ставлення до певної форми поведінки, якого досягають наочністю, образністю, емоційним ставленням учителя. Метод привчання може варіюватися залежно від віку та умов виховання. Не завжди доцільно відкрито ставити перед учнями завдання оволодіти якимось способом поведінки. Вихователь може дати учневі певне доручення (допомогти іншому, попросити пробачення за образу), під час виконання якого вихованець оволодіває необхідними нормами поведінки.

Важливе місце у вихованні займають вправи. Вони тісно пов'язані з привчанням. У навчальній роботі вправи використовують, щоб сформувати в учнів навички й розвинути вміння. У деяких випадках вправи у вихованні виконують ту саму роль.

Роль прикладу у духовно-моральному вихованні дітей виконує щоденна поведінка дорослих, що ґрунтується на схильності дітей до наслідування за відсутності достатніх знань, переконань і життєвого досвіду. Сила впливу прикладу полягає і в тому, що довколишні не нав'язують дітям своїх поглядів, учинків, а діти самі помічають їх. Виховний вплив прикладу пов'язаний не тільки з тим, що учні спостерігають у житті, вивчають, а й із умілою організацією їхньої різноманітної діяльності.

Гра для дитини має те ж саме значення, що й для дорослого – діяльність та робота. Важливою умовою впливу гри на вихованців є активна участь самих дітей не тільки в проведенні ігор, а й у їх створенні. Не слід применшувати й ролі педагога в організації гри. Педагог завжди має усвідомлювати собі мету гри, яку він провадить, і прямувати до цієї мети.

Доручення у процесі навчання основ християнської етики виконують функцію залучення дітей у різноманітну діяльність колективу. 3а характером доручення можуть бути епізодичними й постійними, вони забезпечують набуття дітьми досвіду виконання громадських та благодійних обов'язків. Важливе значення має і створення позитивного ставлення до доручення за умови врахування вікових та індивідуальних особливостей (інтересів, нахилів) учня.

Окремо слід проаналізувати й методи заохочення, які є регулятором дій, які здійснюються основними методами виховання. До заохочень вдаються, коли треба посилити позитивні мотиви. Відзначаючи успіхи у діяльності й поведінці дітей, вихователі, колектив учнів виховують у них прагнення зробити ще більше. Тому форми заохочення мають бути максимально динамічними.

Одним із основних форм і методів заохочення учнів на уроках християнської етики є оцінювання. Об’єктом оцінювання є отримані учнями на уроці християнської етики знання. Для оцінювання учнів учителем використовуються оцінювальні твердження та поурочний бал за встановленою 12-бальною системою. У школах, де предмет "Основи християнська етика" є факультативом, використовуються оцінки "зараховано", "незараховано".

Викладання основ християнської етики передбачає використання відповідних засобів навчання, які групуються в комплект для вчителя та комплект для учня.

Комплект для вчителя з основ християнської етики складається з програми, книги для вчителя, посібника для позакласної роботи, відеофонограм, фланелеграфа, аудіо-диска.

Комплект для учня включає підручник, хрестоматію, зошит для учня, аудіо-диск.

1 клас

Хочу пізнавати світ

Розділ І. Хочу пізнавати дивосвіт

№ п/п

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Тема 1. Вступ.

Тема 2. Чудовий світ навколо мене.

Жива та нежива природа. Творіння людське. Творіння Боже.

Учень / учениця:

- має уявлення про об’єкти живої і неживої природи;

- розрізняє речі, створені людиною, і творіння Божі;

- наводить приклади дбайливого ставлення до природи;

- вміє шанобливо ставитися до живої та неживої природи.

Тема 3-4. Прагну багато знати.

Джерела знань про світ та людину. Біблія – джерело знань про Бога.

Учень / учениця:

- називає джерела знань про людину та світ;

- ознайомлюється з текстом Біблії;

- вміє відрізнити Біблію від інших книг.

Тема 5. Бачу і чую дивосвіт.

Зір та слух – надзвичайні дари у пізнанні світу.

Учень / учениця:

- називає органи чуття та їх призначення;

- розрізняє їх функції в житті живих істот;

- порівнює органи чуття людини та тварин;

- наводить приклади дбайливого ставлення до органів чуття;

- називає небезпеки, пов’язані з втратою функцій органів чуття.

Тема 6. Відчуваю на смак, нюхом і дотиком.

Смак, нюх та дотик допомагають у пізнанні світу. Вдячність Богові за можливість пізнавати світ.

Учень / учениця:

- розрізняє на дотик, нюх та смак різні предмети та речовини;

- називає органи чуття людини;

- вчиться бути вдячним Богові та батькам можливість жити та пізнавати світ.

Тема 7. Все живе потребує любові.

Пізнання світу розумом і серцем. Охорона довкілля. Опіка над скривдженими.

Учень / учениця:

- наводить приклади своєї турботи про довкілля;

- пояснює, чому все живе потребує любові;

- використовує набуті знання для дбайливого ставлення до природи – Божого дару.

Тема 8 Урок узагальнення

Розділ ІІ. Пізнаю себе

Тема 9. Я у світі.

Хто я, де я, що мені робити у світі? Неповторність людини. Біблія про створення людини.

Учень / учениця:

- розповідає біблійну історію про створення людини;

- наводить приклади неповторності людини;

- шанує інших людей як Боже творіння.

Тема 10. Людина – чудовий задум Творця.

Розум, серце, руки й ноги допомагають мені пізнавати світ і творити добро. Вдячність Творцеві за радість життя.

Практична робота: власноруч зробити подарунок батькам (бідному, хворому, нужденному).

Учень / учениця:

- розповідає біблійну історію про створення людини Богом;

- називає різницю між людиною і твариною;

- робить власноруч подарунок батькам;

- висловлює вдячність Богові та людям.

Тема 11. Люблю спілкуватися.

Мова – Божий дар. Різноманітність форм спілкування між людьми. Спілкування людини з природою, з Богом.

Учень / учениця:

- розуміє важливість спілкування між людьми;

- усвідомлює, що може розмовляти з Богом;

- уміє відрізнити образливі слова від приємних;

- пояснює, чому гарно починати новий день християнським вітанням рідних та друзів;

- називає різні християнські привітання.

Тема 12. Моя сім’я.

Я в сім’ї. Значення сім’ї в моєму житті.

Учень / учениця:

- пояснює, що таке сім’я;

- розуміє важливість сім’ї;

- називає всіх членів своєї сім’ї;

- пригадує, чого навчили його батьки в дитинстві;

- шанобливо ставиться до всіх членів сім’ї та радісно спілкується з ними.

Тема 13. Батьки – найрідніші мені люди.

Батьківське піклування про мене. Я – Божий дар для моїх батьків. Біблія називає Бога Отцем ("Отче наш").

Учень / учениця:

- описує велику любов батьків до дітей;

- пригадує, як ніжно мама звертається до своєї дитини;

- вміє виявити свою любов до батьків;

- усвідомлює, що Бог є Батьком усіх людей;

- розуміє, що найбільше засмучує батьків.

Тема 14. Моє ім’я.

Важливість імені в житті людини. Вибір імені. Ім’я Боже – святе ("Нехай святиться ім’я Твоє...").

Учень / учениця:

- усвідомлює важливість імен людей, назв тварин;

- розуміє, що ім’я допомагає розпізнавати людей, назва – речі;

- уміє розрізнити ім’я та клички, прізвиська;

- пригадує слова, якими люди називають Бога (Творець, Господь та ін.).

Тема 15. Мої друзі.

Потреба мати друзів. Повага та любов до друзів. Друзі Ісуса Христа.

Учень / учениця:

- називає своїх друзів;

- наводить приклади справжньої дружби;

- вміє виявляти свої дружні стосунки словами та вчинками;

- переповідає, як вибирав друзів Ісус Христос і як ставився до них.

Тема 16. Мої вчителі.

Батьки – мої перші вчителі. Вчителі у школі. Ісус Христос – Учитель.

Учень / учениця:

- пояснює, чому батьків іноді називають учителями;

- розуміє, що вчитель навчає дітей творити добро;

- розуміє, чому Ісуса називають Учителем;

- уміє ввічливо звертатися до вчителів.

Тема 17. Доброта і милосердя.

Милосердя від Бога. Світ потребує доброти і милосердя. Милосердя до людей. Добре серце.

Учень / учениця:

- має уявлення про милосердя;

- наводить приклади милосердя в житті;

- розуміє, що Бог милостивий до кожної людини;

- розуміє, чому деяких людей називають милосердними.

Тема 18. Свято у моєму житті.

Готуємось до свят. Святкувати – це радість. Родинні свята.

Учень / учениця:

- порівнює будні зі святами;

- називає найголовніші християнські свята: Різдво, Пасха;

- розповідає про святкування у своїй сім’ї;

- шанобливо ставиться до християнських свят та важливих дат українського календаря.

Тема 19. Урок узагальнення.

Розділ ІІІ. Хочу пізнавати Бога

Тема 20. Різдво – велике християнське Свято.

Віфлеєм – рідне місто Ісуса. Пастухи й Ангели славлять немовля Ісуса. «Радуйся, земле!»

Учень / учениця:

- переказує біблійну історію про народження Ісуса;

- називає людей, які привітали новонародженого Ісуса;

- пояснює, чому люди радіють народженню Спасителя;

- розповідає про приготування до Різдва у своїй сім’ї;

- готується до Різдвяних свят.

Тема 21. Враження від Різдвяних свят.

Учень / учениця:

- розповідає про значення святої вечері перед Різдвом;

- демонструє, які колядки та щедрівки знає;

- пояснює, чому Різдво так люблять діти й дорослі;

- може відрізнити свято від будня.

Тема 22. Радість зустрічі з Богом.

Свято Стрітення – зустріч людини з Богом.

Учень / учениця:

- переповідає про зустріч старця Симеона й немовляти Ісуса у храмі;

- має уявлення про значення Ісуса Христа в житті християнина.

Тема 23. Хліб – це життя.

Важливість їжі для людини. Хліб – Божий дар ("Хліб наш насущний..."). Хліб як вияв повноти життя.

Учень / учениця:

- має уявлення про те, звідки приходить до нашого столу хліб;

- розуміє важливість хліба у нашому житті й доводить це на прикладах;

- має пошану до хліба;

- розповідає про чудо з п’ятьма хлібами.

Тема 24. Бог піклується про світ.

Турбота Творця про світ. Турбота Творця про мене (Ангел-Хранитель).

Учень / учениця:

- усвідомлює турботу Бога про світ;

- розуміє, що Ангели-Хранителі – Божі посланці й опікуни людей;

- наводить приклади турботи Творця про світ.

Тема 25. Моя турбота про світ.

Моя поведінка. Творити добро для інших. Примножувати красу світу.

Учень / учениця:

- розуміє відповідальність за свої вчинки;

- наводить приклади дбайливого ставлення до довкілля;

- розрізняє добрі та злі вчинки;

- розуміє важливість доброго вчинку.

Тема 26. Я – чемна та ввічлива дитина.

Золоті слова. Чемність та ввічливість – гарні риси характеру. Християнські привітання.

Учень / учениця:

- називає всі відомі слова ввічливості;

- наводить приклади сили ввічливого слова;

- виявляє пошану до дорослих та ровесників;

- пояснює, чому деякі слова називають "золотими".

Тема 27. Я навчаюся прощати.

Вчимося прощати в Ісуса. Чому слід прощати. "Прости нам борги наші...". Умію прощати.

Учень / учениця:

- розуміє, що таке прощення;

- уміє просити пробачення;

- переповідає, як Ісус навчає прощати всім людям.

- пояснює, чому потрібно прощати.

Тема 28. Навчаюся бути слухняним.

Не перечити старшим. Бути слухняним – бути добрим. "Нехай буде воля Твоя...". Послух і пошана до батьків – це воля Божа.

Учень / учениця:

- розуміє, що таке послух;

- уміє слухати й бути слухняним;

- пояснює, чому потрібно слухатися батьків та Бога.

Тема 29. Перемога добра над злом.

Воскресіння Христове – перемога життя над смертю.

Учень / учениця:

- переповідає біблійну історію Воскресіння Ісуса Христа;

- усвідомлює, що Христос переміг смерть;

- розуміє, що Бог і любов завжди перемагає зло.

Тема 30. Світле Христове Воскресіння.

Свято Пасхи в Україні.

Учень / учениця:

- розкриває значення слова "Великдень";

- називає християнське вітання у великодній час.

Тема 31. Розкажу про мою маму.

Свято матері. Кожна дитина готує розповідь про свою маму.

Учень / учениця:

- називає дату святкування Дня матері;

- готує привітання й робить подарунок своїй мамі;

- переповідає біблійну оповідь про Марію – матір Ісуса Христа.

Тема 32. Урок узагальнення.

Найбільше щастя – жити в цьому світі.

2 клас

Живу й навчаюсь у родині

Розділ І. Моя сім’я та родина
№ п/п	Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	Тема 1. Вступ.
2	Тема 2. Любов будує родину. Любов – основа сім’ї. Любов дарує життя. Де любов і доброта – там Бог.		Учень / учениця: - усвідомлює, що любов є основою створення сім’ї; - розуміє, що "любити" означає "дарувати", "давати"; - висловлює свою думку про зв'язок любові в сім’ї з добрими вчинками.
3	Тема 3. Моя родина. Перша родина на землі – творіння Боже. Святість і єдність родини. Християнська родина. Завдання родини.		Учень / учениця: - переповідає біблійну історію про створення перших людей; - розуміє, що таке родина; - називає основні риси християнської родини; - наводить приклади християнської поведінки членів родини.
4	Тема 4. Батько в сім’ї. Відповідальність за родину перед суспільством та Богом. Батьківська турбота.		Учень / учениця: - розуміє відповідальність батька за сім’ю; - пояснює, що Бог є Отцем усіх людей; - наводить приклади батьківської турботи про сім’ю.
5	Тема 5. Мама в сім’ї. Материнська любов. Мама – перша вчителька й вихователька.		Учень / учениця: - розповідає про материнську любов; - наводить приклади маминої науки дітям; - називє слова вдячності й пошани; - допомагає мамі.
6	Тема 6. Дитина в сім’ї та родині. Народження дитини – радість у родині. Важливість імені. Дитина – Божий дар батькам.		Учень / учениця: - розуміє, що поява дитини в сім’ї є Божим дарунком; - усвідомлює важливість імені для людини; - пояснює, чому діти – благословення для батьків.
7	Тема 7-8. Обов’язки дітей у сім’ї та родині. Послух батькам. Повага до старших та турбота про них. Взаємодопомога. Відповідальність за честь родини.		Учень / учениця: - називає основні обов’язки дітей перед батьками; - усвідомлює необхідність послуху батькам; - наводить приклади взаємодопомоги в сім’ї; - усвідомлює, що слід берегти честь родини.
8	Тема 9. Спілкування в родині. Ввічливість і доброзичливість у спілкуванні. Взаємоповага та взаємодовіра. Щаслива та родина, де панує згода і любов.		Учень / учениця: - розуміє важливість довіри й поваги у спілкуванні; - пояснює важливість довіри; - називає ввічливі слова, необхідні для спілкування у родині.
9	Тема 10. Родинний дім. Рідний дім – місце затишку та довіри. Дім – місце спілкування з рідними та з Богом.		Учень / учениця: - називає адресу свого дому; - пояснює, чому дім називають "рідним"; - дотримується чистоти й порядку в домівці; - усвідомлює, що дім є найкращим місцем для спілкування сім’ї.
10	Тема 11-12. Мудрість батьківського навчання. Батько й мати розуму навчають. Досвід батьків – джерело мудрості. Заповіді Божі – основа української виховної традиції. Повчання кн. Володимира Мономаха. Батьківське благословення.		Учень / учениця: - усвідомлює важливість науки батьків; - пригадує повчання кн. Володимира Мономаха про батька; - пам’ятає заповідь "шануй батька свого і матір свою…"; - наводить приклади, коли батьки благословляють дітей; - пригадує мудрі поради своїх батьків.
11	Тема 13. Свято в родині. Свята твоєї родини. Християнське розуміння свят. Свято в житті християнської родини.		Учень / учениця: - називає родинні свята; - називає християнські свята та їх зміст; - розповідає, як відзначають родинне свято у сім’ї.
12	Тема 14. Вдячність дітей своїм батькам. Вдячність батькам за опіку, науку та виховання. Подяка дітей батькам.		Учень / учениця: - відчуває вдячність батькам; - виявляє подяку батькам.
13	Тема 15. Спішімо творити добро. Добро та милосердя. Приклади справ милосердя.		Учень / учениця: - наводить приклади добра і милосердя; - пояснює, як можна виявляти милосердя.
14	Тема 16. Різдво Христове в Україні. Християнська родина у Святвечір. Різдвяні пісні та щедрівки.		Учень / учениця: - пригадує святкування Різдва у своїй родині; - пояснює, чому ми святкуємо Різдво; - відтворює почуті колядки та щедрівки.
15	Тема 17. Різдво Ісуса Христа – свято єдності родини. Радість різдвяних зустрічей у родині та в Церкві. Народження Спасителя – радість для людей.		Учень / учениця: - переповідає біблійну оповідь про народження Ісуса Христа; - співає колядки.
16	Тема 18. Урок узагальнення.
Розділ ІІ. Мій рід і народ
17	Тема 19-20. Земля мого роду. Місце, де народилися батьки, діди, прадіди. Важливість знання свого роду. Традиції роду.	Учень / учениця: - може назвати місце народження своїх батьків; - називає імена бабусь і дідусів; - пояснює вислів "земля твого роду"; - розповідає про важливі події у своїй родині.
18	Тема 21. Моя рідня. Родинні зв’язки та їх значення. Відповідальність за честь роду. Історична пам’ять про свій рід.	Учень / учениця: - розуміє значення слів "сім’я", "рід", "рідня"; - наводить приклади, як берегти й примножувати честь своєї рідні та роду.
19	Тема 22. Земля мого народу. Україна – земля мого народу. Відповідальність за рідну землю.	Учень / учениця: - розуміє зміст слова "народ"; - називає столицю України; - називає основні символи своєї країни; - виконує духовний гімн України "Боже великий, єдиний…".
20	Тема 23-24. Духовні багатства мого народу. Ми – діти українського народу. Найбільший скарб народу – віра в Бога. Українська мова та пісня. Українська культурна спадщина. Пам’ять про загиблих за Батьківщину. Обов’язок оберігати та примножувати культурну спадщину народу.	Учень / учениця: - виконує пісні про рідну землю; - наводить приклади християнської спадщини народу (література, живопис, музика, архітектура тощо); - розповідає про героїв, загиблих за Батьківщину (у своїй місцевості); - шанує історичну й духовну спадщину українського народу.
21	Тема 25. Гостинність та щедрість українців. Доброзичливість. Щирість. Традиції гостинності.	Учень / учениця: - розповідає про народні традиції гостинності; - наводить приклади.
22	Тема 26. Роль духовних провідників у житті нашого народу. Духовні провідники. Життя подвижників – приклад для наслідування.	Учень / учениця: - розуміє зміст поняття "духовний провідник народу"; - називає духовних провідників українського народу; - пояснює, чому ці люди є духовними провідниками.
23	Тема 27. Великодні звичаї в українській родині. Підготовка до свята Пасхи.	Учень / учениця: - усвідомлює, що таке піст; - розповідає про підготовку родини до свята Воскресіння Христового (Пасхи).
24	Тема 28. Воскресіння Христове – найбільше християнське свято. Перемога життя над смертю.	Учень / учениця: - переповідає біблійну оповідь про Воскресіння Ісуса Христа; - розповідає, як християни вітаються в день Воскресіння Христового.
25	Тема 29. Роль жінки у житті народу. Жінка – мати, подруга, сестра, бабуся. Жінка – мудра вихователька молодого покоління. Жінки-мироносиці.	Учень / учениця: - пояснює роль жінки в житті народу; - наводить приклади жертовності жінок та пояснює їх роль у житті; - переповідає біблійну історію про відвагу жінок-мироносиць.
26	Тема 30. Славні українські роди.	Учень / учениця: - називає найславніші українські імена; - пояснює, чому ці люди мають велику шану в українському суспільстві.
27	Тема 31. Урок узагальнення. Дружна родина, добра дитина – щасливий народ, церква і держава.

3 клас

Прагну робити добро

Розділ І. З радістю творимо добро
№ п/п	Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	Тема 1. Вступ.
2	Тема 2. Добро від Бога. Світ сповнений Божої любові. Прояви добра в нашому житті. Злагода між людьми – це прояв Божої любові.		Учень / учениця: - розуміє, що джерелом добра є Бог; - наводить приклади проявів добра в житті людини; - розуміє, що добрі вчинки є служінням людям і проявом богоподібності; - пояснює, що добрі вчинки є результатом любові до Бога й людей.
3	Тема 3. Людина – вінець Божого творіння. Людина – образ і подоба Божа. Людина – найдосконаліша істота на Землі. Індивідуальність людини.		Учень / учениця: - розуміє значення слів "образ Божий", "подоба Божа"; - пояснює, чому людина є вінцем Божого творіння.
4	Тема 4. Дари Божі для людини. Світ – Божий дар людині. Покликання людини – берегти та примножувати красу Божого творіння.		Учень / учениця: - пояснює, чому світ є Божим даром людині; - усвідомлює, що всі Божі дари – це блага, а не особиста власність; - наводить приклади дбайливого ставлення до довкілля.
5	Тема 5. Завдання людини у світі. Творити добро для себе та для інших. Оберігати, примножувати Божі дари. Працювати на благо інших людей.		Учень / учениця: - пояснює, яке завдання людини у світі; - розуміє важливість праці в житті людини; - наводить приклади добрих справ для інших.
6	Тема 6. Покликання людини. Покликання до досконалості. Жити в гармонії зі світом та з Богом.		Учень / учениця: - розуміє, що таке покликання; - розповідає про різні покликання; - усвідомлює своє покликання до щасливого життя.
7	Тема 7. Право людини на вибір. Право людини робити вибір. Відповідальність людини за вибір. Божа пересторога перед вибором.		Учень / учениця: - розуміє необхідність вільного вибору та усвідомлює відповідальність за нього; - розповідає про батьківські та Божі перестороги перед помилками.
8	Тема 8. Наслідки неправильного вибору. Почуття провини. Духовна й фізична хвороба.		Учень / учениця: - розповідає біблійну історію про непослух перших людей; - розуміє наслідки неправильного вибору.
9	Тема 9. Урок узагальнення.
Розділ ІІ. Життєвий дороговказ
10		Тема 10-11. Заповіді Божі – життєвий дороговказ. Що таке заповідь? Де, коли і кому Бог дав заповіді. Важливість заповідей Божих.		Учень / учениця: - усвідомлює, що таке заповідь; - розповідає, кому і як Бог дав заповіді; - може переказати Божі заповіді.
11		Тема 12. Авторитет Бога у житті людини. Повага до особистих переконань людини. Віра в Бога. Ідолопоклонство.		Учень / учениця: - розуміє, що Бог – єдиний. - усвідомлює, що таке кумири та ідоли в житті людини; - розуміє, що непослух Богові приводить до негативних наслідків.
12		Тема 13. Пошана Божого імені. Святість Божого імені. Чистота мовлення.		Учень / учениця: - усвідомлює, що ім’я Боже – святе; - розуміє необхідність шанобливого ставлення до імен інших людей.
13		Тема 14. Святкування неділі. Особливість неділі як прообразу свята Христового Воскресіння.		Учень / учениця: - усвідомлює значення понять "свято", "будень"; - пояснює, чому християни святкують неділю; - розуміє потребу поваги до свят та традицій інших народів.
14		Тема 15. Пошана та любов до батьків. Моральний обов’язок дітей перед батьками. Винагорода за послух батькам.		Учень / учениця: - вчить напам’ять заповідь шанувати батька й матір; - усвідомлює, що це єдина заповідь, за яку Бог обіцяє винагороду; - пояснює, як заповідь пошани до батьків найкраще виконувати в щоденному житті.
15		Тема 16. Бережемо життя. Життя як Божий дар. Право людини на життя. Відповідальність людини за власне життя та життя інших перед Богом.		Учень / учениця: - розуміє, що життя є найціннішим даром Божим людині; - усвідомлює, що оберігати життя є важливим завданням людини; - розуміє, що недбале ставлення до свого здоров’я є загрозою життю.
16		Тема 17. Радість Різдва Христового. Люди радіють, що народився Спаситель. Мудреці зі Сходу вітають Немовля у Віфлеємі. Цар Ірод намагається знищити Дитятко Ісуса.		Учень / учениця: - розповідає історію про переслідування Ісуса Іродом; - усвідомлює, що життя дитини – це життя Боже; - уміє поділитися радістю Різдва Христового з іншими.
17		Тема 18. Урок узагальнення.
18		Тема 19. Чистота думок і вчинків. Дотримання слова. Вірність у сімейному житті. Чистота думок і вчинків.		Учень / учениця: - розуміє значення вірності між людьми; - усвідомлює, що вірність у сім’ї робить її щасливою; - пояснює, чому важливо дбати про чистоту думок і бажань ("серце чисте створи в мені, Боже"….).
19		Тема 20. Власність людини. Власність матеріальна та інтелектуальна. Власність особиста, сімейна та суспільна.		Учень / учениця: - розуміє значення чесної праці; - розуміє особливості фізичної, інтелектуальної та духовної праці; - пояснює, чому чужа власність оберігається Богом; - розрізняє особисту, спільну, державну власність.
20		Тема 21. Життя у правді. Правдомовність. Неправдиве свідчення, осуд, плітки, обмова.		Учень / учениця: - пояснює зміст поняття "правдомовність"; - наводить приклади наслідків неправди; - пояснює приказку "краще гірка правда, ніж солодка брехня"; - розуміє, що означає осуд та обмова інших людей.
21		Тема 22. Радіємо успіхам ближніх. Вчимося радіти успіхам наших друзів, рідних. Заздрість руйнує взаємини між друзями.		Учень / учениця: - розповідає про успіхи друзів; - усвідомлює, що батьки й Бог радіють нашим успіхам у навчанні, праці; - пояснює небезпеку заздрості.
22		Тема 23. Заповідь любові. "Люби Господа, Бога свого…"; "Люби ближнього свого, як самого себе".		Учень / учениця: - пояснює зміст заповіді любові; - наводить приклади дієвої любові.
23		Тема 24. Урок узагальнення.
Розділ ІІІ. Шляхом добра
24		Тема 25. Наставники в житті людини. Потреба наставника в житті. Наставник – приклад для наслідування.		Учень / учениця: - пояснює, хто може бути наставником для інших; - усвідомлює, чому батьки є першими й головними наставниками для дітей; - розуміє необхідність прислухатися до поради старших.
25		Тема 26. Вміння слухати і почути. Вміти почути й запам’ятати добрі поради. Ісус Христос навчає слухати.		Учень / учениця: - розуміє важливість уміння слухати; - пояснює, що через уважність приходить мудрість; - усвідомлює важливість виконання волі батьків і Бога.
26		Тема 27. Послідовність і постійність у творенні добра. Вибір добра. Бажання чинити добро. Кроки до добра: відвага, наполегливість.		Учень / учениця: - розуміє, як важливо бути послідовним і постійним у творенні добра; - наводить приклади наполегливості у житті.
27		Тема 28. Витривалість, наполегливість і мужність на дорозі добра.		Учень / учениця: - розкриває значення витривалості, мужності у житті; - розуміє, що таке сила волі.
28		Тема 29. Воскреслий Христос змінює життя людей.		Учень / учениця: - розповідає історію про зустріч Ісуса з невіруючим Фомою; - усвідомлює важливість сильної віри.
29		Тема 30. Найдорожча, наймиліша матінка моя. Моя мама. Марія – мати Ісуса Христа. Ненька-Україна.		Учень / учениця: - розповідає історію святкування Дня матері; - готує вітання та подарунок для матері; - розповідає про три матері християнської дитини.
30		Тема 31. "Твори добро – остерігайся зла". Прагнемо чинити добро. Добро не очікує винагороди.		Учень / учениця: - пояснює настанову "твори добро, уникай зла"; - обґрунтовує тезу про те, що справжнє добро твориться безкорисливо.
31		Тема 32. Урок узагальнення. Заповіді Божі – моральний дороговказ для людини.

4 клас

Навчаємося мудрості

Розділ І. Уроки доброти
№ п/п	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	Тема 1. Вступ.
2	Тема 2. Живемо у доброті і правді. Доброта людини починається з добрих думок і намірів. Краще гірка правда, ніж солодка омана.	Учень / учениця: - усвідомлює, що таке правда; - відрізняє правду від обману; - характеризує правдиву людину; - наводить приклади доброти.
3	Тема 3. Вчимося прощати. Вміння прощати – важлива риса людини. Прощення загоює моральні рани. Прощення вчить нас Ісус Христос ("Отче наш…").	Учень / учениця: - розуміє, яке значення має примирення через прощення; - розповідає історію про милосердного батька; - пояснює слова "прости нам…, як і ми прощаємо…".
4	Тема 4. Виявляємо милосердя. Милосердя – миле серце. Світ потребує нашого милосердя. Ісус Христос навчає бути милосердними до ворогів. Милосердний самарянин.	Учень / учениця: - наводить приклади милосердя до оточуючого світу; - міркує про байдужість у стосунках між людьми; - пригадує приклади милосердя з життя; - розповідає про милосердного самарянина.
5	Тема 5. Ділимося радістю з ближніми. Бог запрошує людину до радісного життя. Радість – невід’ємна риса християнина. Євангеліє – це добра новина. Радість зближує людей.	Учень / учениця: - називає причини радості у своїй сім’ї; - пригадує, що приносить радість Богові; - пояснює, чому Євангеліє називають доброю новиною; - використовує слова, дії для заохочення своїх друзів; - пояснює, як радість зближує людей.
6	Тема 6. Творимо добро. Добро матеріальне й моральне. Наслідувати Ісуса Христа у творенні добра. Творимо ближнім добро, не чекаючи нагороди.	Учень / учениця: - відрізняє блага матеріальні від моральних і духовних; - пояснює, чому моральне добро має велике значення для людини; - наводить приклади безкорисливого творення добра.
7	Тема 7. Вчимося щедрості. "Краще давати, аніж брати…". Щоби бути щедрим, не потрібно мати великих статків. Бог дарує нам світ, щоб ми були щасливі. Вчимося щедро давати і щиро, з подякою, приймати. Практична робота: Приготувати подарунок своїм батькам, друзям тощо.	Учень / учениця: - усвідомлює Божу щедрість; - порівнює щедрість і скупість; - пригадує народні прислів’я про щедрість; - розповідає біблійну історію про вдовину лепту.
8	Тема 8. Співчуваємо ближньому. Здатність співчувати має лише людина. Співчуття полегшує тягар біди. Співчувати ближньому означає любити його, як самого себе.	Учень / учениця: - усвідомлює солідарність між людьми; - пояснює, чому розділене горе стає легшим; - називає заповідь любові; - обґрунтовує небезпеку байдужості; - наводить приклади, коли байдужість призвела до неприємних наслідків.
9	Тема 9. Урок узагальнення.
Розділ ІІ. Уроки справедливості
10	Тема 10. Навчаємося бути справедливими. Справедливість і чесність у житті. Християнська справедливість завжди поєднується з любов’ю. Творити справедливу спільноту потрібно розпочинати від себе.		Учень / учениця: - усвідомлює, що означає бути справедливим; - пояснює, чому любов важливіша за справедливість; - дотримується справедливих стосунків із ровесниками; - моделює запропоновану вчителем життєву ситуацію з позиції справедливості.
11	Тема 11. Навчаємося бути чесними. Радість від чесної праці. Вчимося чесно працювати з дитинства. Злодійство та обман – вороги нашої честі. Чесність – це основа справжньої дружби.		Учень / учениця: - усвідомлює, що Бог благословляє чесну працю; - розуміє, що навчання повинно бути чесним і сумлінним; - обґрунтовує важливість чесності у справжній дружбі; - наводить приклади чесної поведінки у житті.
12	Тема 12. Навчаємося бути надійними та пунктуальними. Надійність як дотримання обіцянки. Виконати обіцянку може лише вільна людина. Бути пунктуальним – значить керувати своїм часом.		Учень / учениця: - розуміє, що означає дотримання обіцянки; - доводить прикладами важливість пунктуальності (транспорт, початок уроків, ділові стосунки тощо); - моделює ситуацію, в якій важливо бути пунктуальним і надійним.
13	Тема 13. Навчаємося бути правдомовними. Правдомовність – невід’ємна складова життя людини. Правдомовність, відвага та милосердя – взаємопов’язані якості. Краса мови відображає красу людської душі. Неправда спотворює гармонію людських взаємин.		Учень / учениця: - усвідомлює важливість мови як засобу спілкування; - відрізняє правду від неправди; - розуміє, що обман – це навмисне й свідоме спотворення правди; - пояснює, що таке правдомовність; - моделює ситуацію, в якій потрібно виявити правдомовність.
14	Тема 14. Урок узагальнення.
Розділ ІІІ. Навчаємося виправляти життєві помилки
15	Тема 15. Вчимося виправляти помилки. Необхідність визнання власних помилок. Виправлення помилок – шлях до мудрості. Послух Богові, батькам, учителям – надійний спосіб уникнути помилок.		Учень / учениця: - усвідомлює, що помилятися властиво кожній людині; - розуміє, що виправлення помилок робить людину досвідченішою; - обґрунтовує думку про уникнення помилок через послух Богові, батькам, учителям.
16	Тема 16. Радіємо успіхам ближніх. Радіти успіхам ближніх – це вияв любові до них. Заздрість як прихована недуга людини. Ісус Христос – джерело радості.		Учень / учениця: - усвідомлює, що означає радість для християн; - пояснює, чому радість є виявом любові до ближніх; - усвідомлює небезпеку заздрості у взаєминах.
17	Тема 17-18. Вчимося бути стриманими і скромними. Поміркованість у вчинках, розмові, розвагах тощо. Шляхетність стриманої людини. Стриманість –моральна чеснота християнина. Скромність – окраса молодої людини. "Бог гордим противиться, а покірним дає Свою благодать".		Учень / учениця: - усвідомлює головні моральні чесноти: мужність, мудрість, поміркованість, справедливість; - характеризує стриману людину; - пояснює, чому скромність прикрашає людину; - знайомиться з біблійною позицією щодо скромності та стриманості.
18	Тема 19. Вчимося бути миролюбними. Мир і злагода приносять щастя в життя. "Блаженні миротворці…" Любов до ворогів. Ісус Христос наказує Петрові сховати меча.		Учень / учениця: - розуміє значення злагоди між людьми; - наводить приклади способів владнати конфліктні ситуації; - пояснює, чому тривалого миру не можна досягнути насильством.
19	Тема 20. Вчимося жаліти ближніх. Співчуття до слабших. Ворога треба жаліти, а не ненавидіти. Вимогливість до себе і поблажливість до ближніх. "У своєму оці не бачите колоди, а в чужому бачите скалку…".		Учень / учениця: - пригадує, що таке солідарність між людьми; - пояснює, як допомога слабшим робить нас добрішими; - вміє розрізнити вимогливість до себе й поблажливість до ближніх.
20	Тема 21. Вчимося бути правдивими. Кожний наш вчинок треба робити щиро. Той, хто навмисне спотворює правду, є противником Божим. Неправдиве звинувачення Ісуса Христа в суді.		Учень / учениця: - пригадує, що значить бути правдомовним; - розуміє, як брехня шкодить взаєминам між людьми; - наводить приклади обману; - пояснює, чому правда завжди перемагає.
21	Тема 22. Вчимося бути терплячими й лагідними. Терплячість допомагає нам у досягненні мети. Терпляча праця винагороджується результатами. Лагідність до ближніх. Лагідність і терплячість дають людині радість і спокій.		Учень / учениця: - усвідомлює важливість терплячості в досягненні мети; - пояснює важливість терплячості в навчанні; - доводить прикладами, що лагідність приносить радість у наше життя.
22	Тема 23. Дбаємо про чесне ім’я. Честь і гідність людини як Божого образу. Зберігати чесне ім’я – справа цілого життя. Збереження та примноження честі родини, школи, держави, Церкви через особисті вчинки.		Учень / учениця: - розуміє, що означають слова "честь", "гідність"; - пояснює, чому гідність людини походить від Бога; - міркує, чому людині треба дбати про чесне ім’я; - дбає про збереження та примноження честі родини, школи, держави, Церкви особистими вчинками.
23	Тема 24. Урок узагальнення.
Розділ IV. Уроки працелюбності
24	Тема 25. Працюємо сумлінно. Значення праці в житті людини. Бог постійно працює. Покликання людини – бути співтворцем Божим.		Учень / учениця: - усвідомлює, що здатність до праці дав Бог; - наводить приклади, коли людина є співтворцем Божим; - розповідає про значення праці в житті Ісуса Христа; - уміє розрізнити працю фізичну, розумову, духовну.
25	Тема 26. Ділимося плодами своєї праці. Плоди праці для радості, а не для наживи. Допомога бідним та немічним. "Пускайте свій хліб по водах – і він до вас повернеться".		Учень / учениця: - розповідає про способи допомоги бідним; - наводить приклади безкорисливої допомоги; - висловлює судження про необхідність ділитися плодами своєї праці.
26	Тема 27. Вчимося розкривати свої таланти. Кожна людина наділена талантами. Розвиток талантів – це завдання для кожної людини. Творимо натхненно, як для Бога.		Учень / учениця: - аргументує розвиток талантів; - розуміє, що кожна людина наділена талантами від Бога; - готує творчу роботу з улюбленої справи.
27	Тема 28. Урок узагальнення.
Розділ V. Уроки Божої мудрості
28	Тема 29. Вчимося мудрості. Мудрість дитини зростає від послуху батькам та вчителям. Ісус був слухняним Небесному Отцеві та земним батькам.		Учень / учениця: - пояснює зв'язок послуху батькам і вчителям із набуттям мудрості; - розуміє, що слухати означає виконувати; - розповідає про послух Ісуса Богові та земним батькам.
29	Тема 30. Вчимося бути обачними. Кожна людина має бути поміркованою у вчинках. Обачність і обережність як прояви мудрості. Проявляємо обачність у житті.		Учень / учениця: - усвідомлює необхідність поміркованості у вчинках; - наводить приклади обачної поведінки.
30	Тема 31. Вчимося ввічливості. Пошана та ввічливість – ознаки християнина. Словом можна поранити і зцілити. Мова – Божий дар, яким слід правильно користуватися.		Учень / учениця: - усвідомлює, як шанобливо і ввічливо ставитися до старших, молодших, ровесників; - наводить приклади словесного впливу на людину; - усвідомлює, що мова – це Божий дар.
31	Тема 32. Прагнемо бути мудрими. "Початок мудрості – страх Божий".		Учень / учениця: - розуміє, що таке "страх Божий"; - пояснює відмінність між поняттями "розумний" і "мудрий"; - наводить приклади мудрої поведінки.
32	Тема 33. Будемо наполегливими у пізнанні істини. Повнота істини про світ, людину, Бога відкривається у вченні Ісуса Христа. Пізнання істини робить людину щасливою та вільною. Істина є світлом життя.		Учень / учениця: - розуміє, що прагнення пізнавати істину є Божим завданням людині; - намагається довести, що істина освітлює життя, а обман вводить людину у темряву; - пояснює, що означають слова "Ісус Христос є Істина".
33	Тема 34. Вчимося приймати корисні поради. Будь-яка порада повинна провадити до добра. "Щаслива та людина, що не йде на раду нечестивих…".		Учень / учениця: - пояснює, що можна давати лише добрі поради; - підтверджує прикладами, що батьки та вчителі є порадниками в житті; - пояснює, як приймати поради Божі.
34	Тема 35. Урок узагальнення. Вкладай Божу мудрість у свої слова і вчинки.

5 клас

Світ Біблії

№ п/п		Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ І. Що вчить Біблія про людину, добро і зло
1	Тема 1. Вступ. Християнська етика – наука про християнську мораль.		Учень / учениця: - знає зміст понять "етика", "християнська етика", "мораль", "моральні цінності"; - розуміє суть християнських моральних цінностей; - прагне наслідувати зразки моральної поведінки.
2	Тема 2. Біблія – Слово Боже до людини. Історія написання Біблії. Структура Біблії. Переклади Біблії. Як користуватися Біблією. Значення Біблії для вірян.		Учень / учениця: - має загальне уявлення про Біблію, її структуру та зміст, уміє користуватися Святим Письмом; - усвідомлює, що Біблія є Словом Божим; - розуміє важливість Біблійних настанов у житті та в культурі; - характеризує Біблію як джерело моральних цінностей.
3	Тема 3. Святе Письмо про створення світу. Біблійний опис створення світу (Бут. 1, 2:6). Світ – Боже творіння.		Учень / учениця: - знає біблійне вчення про створення світу; - ставиться з повагою до довкілля; - аргументує біблійний погляд щодо виникнення світу.
4	Тема 4. Людина – образ і подоба Божа. Людина – найдосконаліша з істот (Бут. 2: 7-25). Неповторність людини як вінця Божого творіння.		Учень / учениця: - знає призначення людини у світі; - розкриває відмінності людини від тварини, мету її появи на світ, різні погляди на її походження; - усвідомлює власне місце та роль у світі, цінність людського життя; - засвоює правила етичної поведінки; - розуміє неповторність і досконалість людини як вінця Божого творіння.
5	Тема 5. Добро і зло. Що таке добро? Бог – джерело добра. Гріхопадіння. Прояви зла у світі (Бут. 3). Торжество добра над злом. Відповідальність людини за вибір.		Учень / учениця: - знає зміст християнських понять "добро", "доброчинність", "чуйність", "милосердя"; - уміє розрізняти зміст понять "добро" і "зло" і тлумачить зло як наслідок гріхопадіння; - виховує в собі потребу безкорисливо робити добрі вчинки; - прагне остерігатися зла й відповідати за свій вибір.
6	Тема 6. Біблія про праведність і вірність. Праведність як постійний вибір добра. Віра і вірність Богові як основа праведності. Життя Ноя як приклад праведності (Бут. 6–8).		Учень / учениця: - знає поняття "праведність" – "гріховність" і "вірність" – "невірність"; - усвідомлює хибність неправедного способу життя; - знає біблійну позицію щодо праведності на прикладі життя Ноя; - переконується в необхідності бути праведним і вірним у щоденному житті; - прагне до праведного життя.
7	Тема 7. Закони Божі і закони людські. Заповіді Божі – моральна основа життя людини. Актуальність Заповідей для сучасної людини. Значення закону в житті людини та суспільства. Відповідальність людини перед законом.		Учень / учениця: - розуміє, що Заповіді Божі – зразок досконалого закону; - знає, що таке закон, і розуміє необхідність його існування в суспільстві; - усвідомлює вимоги Заповідей та обґрунтовує важливість їх дотримання; - почуває відповідальність перед законом; - виховує в собі бажання виконувати заповіді Божі; - прагне правильно чинити в різних життєвих ситуаціях.
8	Тема 8. Узагальнення і тематичне оцінювання.
Розділ ІІ. Які моральні цінності вміщені в Святому Письмі
9		Тема 9. Гординя як людська вада. Наслідки гордині та зарозумілості на прикладі розповіді про будівництво Вавилонської вежі (Бут. 11:1-9). Шляхи подолання гордині та зарозумілості.		Учень / учениця: - розуміє поняття "гординя" та "зарозумілість" як прояви егоїзму; - висвітлює біблійний погляд на гординю, зарозумілість; - формує в собі негативне ставлення до егоїзму; - знає шляхи подолання гордині та зарозумілості; - виховує в собі покірність, поступливість та скромність.
10		Тема 10. Гостинність та щедрість. Небесні гості в домі Авраама (Бут. 18:1-15). Дотримання Богом обітниці: син Авраама. Гостинність та щедрість – християнські чесноти. Вміння ділитися з ближнім. Щедрість та гостинність українського народу.		Учень / учениця: - знає про гостинність Авраама; - розуміє суть понять "гостинність", "щедрість"; - усвідомлює вірність Бога Своїм обітницям; - проявляє гостинність до знайомих і незнайомих людей та вміння дотримати слова.
11		Тема 11. Любов як вияв самовідданості. Біблійне розуміння любові як самовідданості на прикладі історії про Авраама та Ісаака. Поняття "самовідданість".		Учень / учениця: - усвідомлює, що любов проявляється в самовідданості; - знає біблійну історію про Авраама та Ісаака; - розвиває в собі почуття любові як прояву відданості Богові.
12		Тема 12. Вміння прощати. Сила прощення на прикладі життя Йосипа (Бут. 37: 45). Перемагати зло добром (Рим. 12:21). Прощення в житті людини, родини й суспільства.		Учень / учениця: - усвідомлює зміст понять "прощення", "злостивість", "ненависть" та важливість уміння прощати; - усвідомлює велич Божого милосердя; - почуває відповідальність перед Богом за злостивість та ненависть; - наводить приклади прощення в житті; - виховує в собі поступливість, терпіння, милосердя як риси поведінки християнина.
13		Тема 13. Різдво Христове. Народження Ісуса Христа – здійснення біблійного пророцтва (Мт. 1-2:12, Лк. 1-2:20). Незвичайне народження Сина Божого. Значення Різдва для людства. Святкування Різдва в Україні.		Учень / учениця: - знає події, пов’язані з народженням Ісуса Христа; - усвідомлює значення народження Ісуса Христа для людства; - знає національні традиції українців, пов’язані зі святкуванням Різдва Христового.
14		Тема 14. Тематичні екскурсії, акції милосердя.
15		Тема 15. Урок узагальнення. Тематичне оцінювання.
Розділ ІІІ. Які моральні цінності вміщені у Святому Письмі (продовження)
16		Тема 16. Любов до свого народу. Віра і Божа допомога – запорука перемог. Біблійна історія про Давида та Голіята (1 Сам. 17). Готовність послужити своєму народові. Приклади турботи про мир та злагоду видатних діячів України.		Учень / учениця: - усвідомлює поняття "патріотизм" як вияв любові до свого народу на прикладі біблійної постаті Давида; - усвідомлює необхідність участі в розбудові держави; - на прикладі відомих людей України пояснює працю на благо народу.
17		Тема 17. Віра та довіра. Глибока віра в Бога пророка Іллі (1Цар. 17, 18). Значення віри в житті людини.		Учень / учениця: - знає зміст понять "віра", "довіра"; - розповідає біблійну історію про пророка Іллю; - тлумачить віру як основу духовності людини; - усвідомлює важливість віри в житті людини.
18		Тема 18. Мужність і непохитність переконань. Прояв мужності та непохитності переконань на прикладі Даниїла (Дан. 3). Важливість побудови переконань на Слові Божому. Уміння відстоювати правду.		Учень / учениця: - розуміє зміст понять "мужність" і "переконання"; - знає біблійну історію про мужнього й непохитного у вірі Даниїла; - усвідомлює цінність мужності й непохитності переконань у характері людини; - вчиться доводити власні переконання й поважати переконання інших людей; - наводить приклади мужності з історії українського народу.
19		Тема 19. Мудрість як Божий дар. Біблійна історія про мудрого царя Соломона (1Цар. 3). Мудрість та освіченість. Мудрість Божа і людська. Мудрість – духовна зрілість. Християнська просвіта в Україні та її подвижники.		Учень / учениця: - знає зміст понять "освіченість", "знання", "мудрість"; усвідомлює різницю між Божою мудрістю та людським розумом; - тлумачить мудрість як Божий дар; - вчиться виявляти мудрість у буденному житті; - усвідомлює необхідність освіченості для досягнення мудрості; - розмірковує про значення християнського просвітництва для України, аргументує позитивний вплив християнства на моральність українського народу.
20		Тема 20. Служіння як відповідь на покликання. Покликання пророка Ісаї, цариці Естер. Покликання людини служити Богові та людям. Важливість обрання власного життєвого шляху. Відповідальність за власне життя.		Учень / учениця: - знає зміст понять "покликання", "служіння Богові та людям", "патріотизм", "відповідальність за долю народу"; - знає біблійні історії про пророка Ісаю та царицю Естер; - уміє порівнювати й аналізувати біблійну та українську історію (на прикладі життя кн. Ольги), робити висновки; - обґрунтовує зв’язок між вірою, духовністю, патріотизмом та відповідальністю за долю народу; - усвідомлює важливість узгодження власного життєвого шляху з Божим промислом; - вчиться розуміти власне покликання в житті, відповідати за нього.
Розділ IV. Значення приходу в світ Ісуса Христа
21		Тема 21. Очікування Спасителя людства. Господня обітниця приходу Спасителя (Бут. 3: 15). Пророцтва про прихід Спасителя (Ісая, Захарія, Михей).		Учень / учениця: - розуміє, що прихід Ісуса Христа означає здійснення Божої обітниці; - усвідомлює важливість приходу Спасителя у світ; - розуміє суть біблійних пророцтв і їх відмінності від людських (ворожіння, гороскопи тощо); - довіряє Святому Письму.
22		Тема 22. Благовіщення. Біблійна історія про Благовіщення Діві Марії (Мт. 1: 18-24). Вірність Марії Слову Божому. Національні традиції, пов’язані з Благовіщенням.		Учень / учениця: - знає про виконання найбільшої Божої обітниці – прихід у світ Ісуса Христа; - усвідомлює роль Діви Марії для Спасителя; - розуміє значення слухняності та покірності у формуванні характеру.
23		Тема 23. Дитинство Ісуса Христа. Втеча Святого сімейства до Єгипту. 12-річний Ісус у храмі. Життя Ісуса в Назареті (Мт. 2: 13-23, Лк. 2: 21-52).		Учень / учениця: - вміє знайти в Євангелії вірші, які розповідають про дитячі роки Ісуса Христа; - знає про поведінку Спасителя в дитинстві; - ознайомлений із моральними принципами, якими керувався Ісус Христос у дитячі роки; - проявляє послух у ставленні до батьків.
24		Тема 24. Служіння Ісуса Христа. Виконання Ісусом Христом вимог тогочасного суспільства. Значення хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа в Йордані (Мт. 3, Мк. 1: 1-13, Лк. 3: 1-22). Значення служіння Спасителя для людства.		Учень / учениця: - знає особливості культури суспільства часів Ісуса Христа; - знає про хрещення Ісуса Христа; - усвідомлює значення хрещення для християнина; - знає, як здійснював земне служіння Ісус Христос; - усвідомлює необхідність дотримання заповідей Спасителя в щоденному житті.
25		Тема 25. Урок узагальнення. Тематичне оцінювання.
26		Тема 26. Дві заповіді любові. Любов до Бога і до ближнього (Мт. 22: 36-40, Лк. 10: 27). Дві заповіді любові та заповіді блаженств у Нагірній проповіді Ісуса Христа. Любов до Бога та до Батьківщини (Г. Ващенко).		Учень / учениця: - знає зміст понять "любов до Бога", "любов до ближнього", "головні заповіді любові", "ненависть"; - усвідомлює дві заповіді любові та пояснює їх зміст; - розуміє єдність Божого Закону (10 заповідей) та Заповідей любові; - вчиться виявляти любов до Бога, ближнього й до Батьківщини в щоденному житті.
27		Тема 27. Страждання Ісуса Христа. Події Страсного тижня (Мт. 26, 27, Мк. 14, 15; Лк. 22, 23; Ів. 18, 19). Велич Голгофської жертви.		Учень / учениця: - знає основні події Страсного Тижня й розуміє значення хресного страждання Ісуса Христа, велич Його любові до людей; - замислюється над ціною жертви Ісуса Христа й рівнем моральності свого життя; - благоговійно ставиться до подвигу Ісуса Христа, розуміє, якою ціною Він здійснив спасіння людей; - намагається дотримуватися вчення Ісуса Христа.
28		Тема 28. Воскресіння Христове. Значення Воскресіння Христового для людства (Мт. 28, Мк. 16, Лк. 24, Ів. 20). Свято Великодня. Національні традиції, пов’язані з Пасхою.		Учень / учениця: - розуміє поняття Пасхи; - знає євангельські події, пов’язані з Воскресінням Христовим; - усвідомлює значення Воскресіння Христового; - пояснює українські традиції святкування Великодня.
29		Тема 29. Ісус Христос – Спаситель душі і тіла. Зцілення Ісусом Христом хворих і воскресіння мертвих. Спасіння грішників. Навчання Божій мудрості.		Учень / учениця: - знає та розуміє суть служіння Христа; - наводить приклади з Євангелія про служіння Ісуса Христа; - розуміє, що Ісус Христос – Спаситель душі та тіла кожної людини; - виховує в собі почуття вдячності Ісусу Христу за Його жертву та прагнення жити за Його настановами.
30		Тема 30. Тематичні екскурсії, акції милосердя.
31		Тема 31. Урок узагальнення. Тематичне оцінювання.
32		Тема 32. Підсумок навчання за рік.
33		Теми 33-34. Резервні уроки.

6 клас

Христові притчі

№ п/п	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ І. Новий Завіт – джерело християнської моралі
1	Тема 1. Євангеліє – Добра Новина. Євангеліє – дороговказ досконалого життя.	Учень / учениця: - знає, як працювати з текстом Нового Завіту. - розуміє значення понять "учень Ісуса Христа"; "Апостол"; "Євангеліст"; - пояснює, чому Євангеліє є основою етики християнина.
2	Тема 2. Ісус Христос – Учитель. Наука Ісуса Христа. Служіння з любов’ю до людей.	Учень / учениця: - знає суть учення Ісуса Христа; - розрізняє форми, якими навчав Ісус: бесіда, проповідь, притча; - наводить приклади служіння Христа людям та знає зміст основних заповідей християнства.
3	Тема 3. Ісус навчає притчами. Поняття притчі. Педагогічна цінність Христових притч.	Учень / учениця: - знає зміст поняття "притча", - розуміє відмінність між Христовими притчами та притчею як літературним жанром; - уміє пояснити виховний зміст притчі; - переказує Євангельські тексти.
4	Тема 4. Мета людського життя та засоби її досягнення. Притча про багатія (Лк. 12: 15-21).	Учень / учениця: - учень розуміє важливість вибору мети життя на основі християнської моралі; - розуміє сенс життя християнина; - обґрунтовує тезу про те, що життя – це постійна праця над собою.
5	Тема 5. Правильна основа життя. Притча про дім на камені (Лк. 6: 47-49).	Учень / учениця: - розуміє, на яких принципах базується життя за Євангелієм; - усвідомлює відповідальність за власне життя.
6	Тема 6. Узагальнення. Тематичне оцінювання.
Розділ II. Слово Боже виховує нас
7	Тема 7. Вибір цінностей. Притча про скарб і перлину (Мт. 13: 44-45).	Учень / учениця: - розуміє суть понять "духовні цінності" та "матеріальні цінності", пояснює перевагу духовних цінностей над матеріальними; - усвідомлює власну відповідальність у виборі найголовнішого в житті.
8	Тема 8. Слухати і приймати слова правди. Притча про сіяча (Лк. 8: 5-15).	Учень / учениця: - пояснює вплив Божого слова на поведінку людини; - розуміє важливість виконання мудрого і правдивого слова; - характеризує стани людської душі за євангельською притчею про сіяча.
9	Тема 9. Гординя та смирення. Притча про митаря та фарисея (Лк. 18: 10-14).	Учень / учениця: - пояснює зміст понять "гординя", "смирення"; - усвідомлює прояви гордині у власній поведінці; - шукає шляхи подолання гордині та самолюбства.
10	Тема 10. Терпіння і справедливість. Притча про багатія і Лазаря (Лк. 16: 19-31).	Учень / учениця: - знає та може переказати притчу; - оцінює різноманітні події з позиції справедливості; - наводить приклади справедливого й несправедливого в житті.
11	Тема 11. Відповідальність за вчинки. Притча про кукіль (Мт. 13: 24-30, 36-39).	Учень / учениця: - знає, що покарання за зло неминуче та справедливе; - розуміє, що людина несе відповідальність за кожен свій вчинок.
12	Тема 12. Працелюбність. Винагорода за працю. Притча про робітників у винограднику (Мт. 20: 1-16).	Учень / учениця: - розуміє важливість відповідального ставлення до праці; - усвідомлює, що заздрість негативно впливає на стосунки між людьми.
13	Тема 13. Плекаймо свої таланти. Притча про таланти (Мт. 25: 14-29).	Учень / учениця: - розуміє, що кожна людина наділена талантами; - здатен виявити таланти в собі та оточуючих; - називає шляхи розвитку талантів; - усвідомлює відповідальність за розвиток власних здібностей, талантів.
14	Тема 14. Узагальнення. Тематичне оцінювання.
Розділ III. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення
15	Тема 15. Послух і непослух. Притча про слухняного та неслухняного сина (Мт. 21: 28-32).	Учень / учениця: - знає та розуміє поняття "послух"; - вміє розрізняти послух і непослух; - усвідомлює важливість послуху батькам; - моделює відповідні ситуації та вирішує їх.
16	Тема 16. Повага до людей. Притча про заблукану вівцю (Мт. 18: 12-14; Лк. 15: 3-7).	Учень / учениця: - розуміє значущість кожної людини як особистості; - усвідомлює необхідність турботи про менших та слабших; - наводить приклади взаємодопомоги й поваги в учнівському колективі.
17	Тема 17. Співчуття та милосердя. Притча про милосердного самарянина (Лк. 10: 29-37).	Учень / учениця: - знає суть поняття "милосердя", "співчуття"; - обґрунтовує важливість наслідування євангельського ідеалу у ставленні до ближнього; - наводить приклади вияву милосердя у вчинках.
18	Тема 18. Вміння прощати. Притча про блудного сина (Лк. 15: 11-32).	Учень / учениця: - розуміє суть любові та прощення; - усвідомлює, що Бог прощає нам, коли ми прощаємо ближньому; - розповідає про прояви любові та прощення в житті.
19	Тема 19. Цінність добрих справ. Притча про зерно гірчиці (Мт. 13: 31-32; Мр. 4: 30-34).	Учень / учениця: - знає, що кожна добра справа є цінною перед Богом та людьми; - оцінює значення добрих вчинків для розбудови суспільства.
20	Тема 20. Універсальний моральний закон. Золоте правило (Мт. 7: 12; Лк. 6: 31).	Учень / учениця: - знає про моральні цінності світових релігій; - розуміє, що людям властивий пошук істини, добра; - поважає представників інших релігій.
21	Тема 21. Узагальнення. Тематичне оцінювання.
Розділ IV. Основи морального життя
22	Тема 22. Поширення добра у світі. Притча про закваску (Мт. 13: 33; Лк. 13: 20-21).		Учень / учениця: - знає та може пояснити, що таке добро; - усвідомлює необхідність поширення добра кожною людиною у світі.
23	Тема 23. Основа радості. Притча про загублену драхму (Лк. 15: 8-10).		Учень / учениця: - вчиться знаходити радість у житті; - розуміє позитивний вплив радості на душевний стан людини; - вміє радіти разом з іншими.
24	Тема 24. Відповідальне ставлення до життя. Притча про вірного та невірного рабів (Мт. 24: 45- 51; Лк. 12: 35-48).		Учень / учениця: - розуміє, що кожна людина повинна цінувати життя та відповідати за власні вчинки; - вміє обирати найцінніше у житті; - усвідомлює сенс життя.
25	Тема 25. Наполегливість у добрих справах. Притча про несправедливого суддю та вдову (Лк. 18: 1-8).		Учень / учениця: - знає, що не слід втрачати надії у досягненні доброї мети; - вчиться бути наполегливим у добрих справах.
26	Тема 26. Щедрість і захланність. Притча про жорстокого боржника (Мт. 18: 23-25).		Учень / учениця: - знає зміст понять "щедрість" і "захланність"; - уміє бачити переваги щедрості над захланністю; - наводить життєві приклади щедрості та захланності.
27	Тема 27. Справедливість та винагорода. Притча про виноградарів (Мт. 21: 33-46; Мр. 12: 1-11; Лк. 20: 9-19).		Учень / учениця: - знає зміст поняття "справедливість"; - усвідомлює, що за справедливі вчинки належить винагорода, а за злі – покарання.
28	Тема 28. Остаточна перемога добра над злом. Притча про невід (Мт. 13: 47-52).		Учень / учениця: - розуміє різницю між добром і злом; - розрізняє прояви добра і зла у світі; - усвідомлює, що за добрі вчинки чекає нагорода, за злі – покарання.
29	Тема 29. Світло для світу. Притча про свічку та свічник (Мт. 5: 15-16; Мр. 4: 21-23). Молодь – майбутнє України.		Учень / учениця: - розуміє необхідність бути зразком для оточуючих; - усвідомлює власну відповідальність за духовне та моральне здоров’я наступного покоління.
30	Тема 30. Узагальнення. Тематичне оцінювання
31	Тема 31. Підведення підсумків вивченого.

7 клас

Ісус Христос – ідеал для наслідування

№ п/п

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Розділ I. Морально-етичні цінності християнства

Тема 1. Вступ

Тема 2. Моральні засади християнства.

Закони Божі – вічні істини. Ісус Христос – ідеал людської досконалості.

Учень / учениця:

- розуміє суть моральних засад християнства;

- усвідомлює необхідність дотримання Божих Законів у житті.

Тема 3. Святість. Наслідування Христа.

Святість людини – відображення святості Бога. Святість – це духовне відмежування від гріховного світу.

Учень / учениця:

- наводить приклади з життя Ісуса Христа як взірця для наслідування;

- на прикладі біблійних героїв та християнських подвижників пояснює значення святості.

Тема 4. Матеріальний і духовний світ людини.

Співвідношення матеріального й духовного. Чесноти та духовне зростання людини. Ісус і багатий юнак (Мт. 19: 16-26; Мк. 10: 13-27; Лк. 18: 17-29). Прп. Антоній Великий.

Учень / учениця:

- розрізняє зміст понять "матеріальний і духовний світ людини";

- обґрунтовує на основі біблійних сюжетів взаємозв’язок між чеснотами та духовним зростанням людини.

Тема 5. Прагнення пізнати істину.

Зустріч Закхея з Христом. (Лк. 19: 1-10). "І спізнаєте правду, і правда визволить вас" (Ів. 8: 32). Наслідки зустрічі з Христом. Блж. Августин.

Учень / учениця:

- пояснює поняття "істина", обґрунтовує необхідність її пізнання;

- аргументує прагнення людини пізнати істину.

Тема 6. Наполегливість у досягненні мети.

Зцілення двох сліпих (Мт. 9: 27-31).

Учень / учениця:

- пояснює важливість мети у житті людини на біблійних та історичних прикладах.

Тема 7. Життєвий шлях людини.

Сенс життя людини. Потреба морального вдосконалення. Життя Івана Хрестителя (Мт. 11: 1-15; Мк. 1: 1-11; 14: 1-9; Лк. 1: 5-25; 7: 18-29; Ів. 1: 19-34; 4: 4-42).

Учень / учениця:

- пояснює сенс життя людини;

- усвідомлює потребу морального вдосконалення у своєму житті.

Тема 8. Віра, надія, любов.

Божі чесноти – віра, надія, любов. Внутрішня єдність цих чеснот.

Учень / учениця:

- пояснює зміст понять "віра", "надія", "любов";

- розуміє їх значення у людському житті.

Тема 9. Вдячність – важлива людська чеснота.

Вміння бути вдячним. Зцілення десяти прокажених (Лк. 17: 12-19).

Учень / учениця:

- трактує вдячність як важливу людську чесноту;

- усвідомлює потребу вміти бути вдячним у житті.

Тема 10. Рішучість і відвага у житті.

Сміливо захищати правду. Диякон Степан.

Учень / учениця:

- пояснює зміст моральних цінностей "рішучість", "відвага";

- усвідомлює необхідність захищати правду;

- наводить приклади з Біблії та з історії українського народу.

Тема 11. Здатність піти за покликом сумління.

Вміння почути голос сумління. Ап. Андрій Первозванний (Мт. 4: 17-22).

Учень / учениця:

- на прикладі біблійного сюжету пояснює поняття "поклик сумління";

- обґрунтовує необхідність іти за покликом сумління.

Тема 12. Урок узагальнення.

Розділ II. Християнські орієнтири людського життя

Тема 13. Допомога як вияв любові.

Допомога нужденним. Зцілення паралізованого (Мк. 2: 1-12).

Учень / учениця:

- трактує допомогу як вияв любові;

- усвідомлює необхідність надання допомоги потребуючим.

Тема 14. Милосердя і безкорисливість.

Творити добро для інших безкорисливо. Св. Миколай Чудотворець Мірликійський, мати Тереза.

Учень / учениця:

- розуміє поняття "милосердя", "безкорисливість";

- усвідомлює цінність милосердя і безкорисливості для людини;

- на прикладі біблійних та історичних сюжетів обґрунтовує потребу безкорисливо творити добро для інших.

Тема 15. Відданість і вірність християнським переконанням.

"Хто любить батька і матір більше, ніж Мене…".

Учень / учениця:

- пояснює поняття "відданість", "вірність";

- обґрунтовує потребу відданості та вірності християнським переконанням у житті людини.

Тема 16. Цінність знань у житті людини.

Знання – це скарб і дорога до світла. "Знання надимає, любов же будує" (1 Кор. 8:1).

Учень / учениця:

- пояснює важливість набуття людиною знань;

- наводить приклади вченості в житті провідних християнських богословів – Василія Великого та Григорія Богослова.

Тема 17. Мова – безцінний Божий дар.

Дар мови та його використання. Іоанн Златоустий (1 Кор. 14, 1-4, 9, 13-14).

Учень / учениця:

- розуміє важливість мови в житті людини;

- трактує мову як дар Божий.

Тема 18. "Рідна мова – то серце народу: гине мова – гине народ" (І. Огієнко)

Пошана і плекання рідної мови. Просвітителі Кирило та Мефодій.

Учень / учениця:

- пояснює цінність рідної мови у житті народу;

- обґрунтовує потребу шанобливого ставлення до рідної мови;

- наводить приклади важливості рідної мови в історичному минулому українського народу.

Тема 19. Мужність у протистоянні злу.

Долати зло – потреба й обов’язок. Вмч. Георгій Побідоносець.

Учень / учениця:

- пояснює поняття "мужність", "зло";

- усвідомлює значущість мужності у протистоянні злу;

- розуміє потребу долати зло;

- знає подвижницьке життя мучеників за віру в Христа.

Тема 20. Людська слабкість і зміцнення волі.

"Діла плоті відомі…" (Гал. 5: 21). Розкаяння – дорога до святості. Від каяття – до пробудження нових життєвих сил. Ап. Петро (Мт. 14: 22-33; 16: 13-19; 26: 33-35, 69-75).

Учень / учениця:

- пояснює сутність людської слабкості;

- трактує страх як вияв людської слабкості;

- розуміє значущість каяття в житті людини.

Тема 21. Прозріння.

Духовна й фізична сліпота. Світло правди (Ів. 8: 12). "Я є Дорога, Правда і Життя" (Ів. 14: 6). "Я світло світу…" (Мт. 5: 14-16). Розбійник на хресті (Лк. 23: 39-43).

Учень / учениця:

- пояснює поняття "прозріння";

- усвідомлює прагнення сприймати світ у правдивому світлі;

- наводить приклади наслідування праведності з Біблії.

Тема 22. Кардинальна зміна життя.

Бажання змінити себе (Мк. 14, 1-9). Рішучість у служінні іншим. Ап. Павло (Дії. 9, 1-30).

Учень / учениця:

- усвідомлює потребу власного морального вдосконалення;

- розуміє необхідність служіння іншим;

- наводить біблійні приклади, що свідчать про бажання людини змінити себе на краще.

Тема 23. Урок узагальнення.

Розділ III. Історичні витоки та розвиток християнства в Україні

Тема 24. Усвідомлення відповідальності за долю народу.

Особиста відповідальність кожного за власне життя й долю народу. Прор. Мойсей; кн. Ольга і кн. Володимир.

Учень / учениця:

- усвідомлює власну відповідальність за долю народу;

- наводить приклади вияву відповідальності за долю народу з історичного минулого України.

Тема 25. Славні постаті українського народу.

Прп. Антоній і Феодосій Печерські.

Учень / учениця:

- знає про подвижників українського народу;

- наводить приклади з життя подвижників.

Тема 26. Відродження української духовності у XX ст.

Руйнування релігійного життя в Україні у XX ст. Початок відродження. Свобода віросповідання – запорука духовного відродження.

Учень / учениця:

- знає про політику насильницького руйнування релігійного життя в Україні у XX ст. та процес відродження Церкви;

- наводить приклади з життя християн, які постраждали за віру у XX ст.

Тема 27-28. Християнські символи у традиціях і культурі українського народу.

Хліб, хрест, виноградна лоза, якір, риба. Ікона, символіка ікони, релігійний живопис.

Учень / учениця:

- пояснює роль і місце християнських символів у традиціях і культурі українського народу;

- розуміє символіку ікони;

- знає відмінність між іконою та зображанням на релігійну тему;

- розповідає про мистецтво іконопису, релігійний живопис, відомих іконописців, релігійних митців.

Тема 29. Христос – Дорога, Правда і Життя.

Наслідування Христа. Важливість етичних цінностей християнства.

Учень / учениця:

- усвідомлює потребу наслідування Христа у власному житті;

- розуміє важливість етичних цінностей християнства та необхідність збагачення ними.

Тема 30. Ісус і діти.

"Не заважайте дітям приходити до Мене" (Лк. 18: 15-17; Мт. 19: 13-15; Мк. 10: 13-16). Право дітей на життєвий вибір.

Учень / учениця:

- знає, як Ісус Христос ставиться до дітей;

- пояснює роль батьків у правильному виборі дитиною її життєвого шляху;

- обґрунтовує право дітей на вибір дороги добра.

Тема 31. Урок узагальнення. Молодь – майбутнє Церкви і держави. "Добра людина з доброго скарбу добре виносить…" (Мт. 12: 35). Світло для світу (Мт. 5: 14-16). "Нам пора для України жить" (І. Франко).

Учень / учениця:

- усвідомлює роль молоді в суспільному житті України;

- наводить біблійні та історичні приклади, що вказують на потребу сповідування молодим поколінням християнських та національних цінностей.

8 клас

Божі заповіді – моральний дороговказ для людини

Розділ I. Життєві дороговкази християнина
№ п/п	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	Тема 1. Вступ.
2	Тема 2. Етика – наука про мораль. Головні орієнтири у житті людини. Предмет вивчення етики – моральний аспект життя людини. Абсолютна й релятивна мораль. Шлях людства у пошуках морального ідеалу. Етика та християнська етика. Християнський моральний ідеал, виражений у Божих Заповідях. Етика й етикет.	Учень / учениця: - пояснює зміст понять "етика", "християнська етика", "етикет"; - обґрунтовує тезу "християнська етика – наука про християнську мораль"; - розуміє сутність абсолютної та релятивної моралі; - усвідомлює та пояснює різницю між етикою та християнською етикою.
3	Тема 3. Мораль і право. Поняття закону. Види законів. Божий і людський закони. Права та обов’язки християнина і громадянина. Вплив моралі на право.	Учень / учениця: - пояснює поняття "закон"; - називає види законів; - усвідомлює необхідність законослухняності; - розуміє права та обов’язки християнина і громадянина.
4	Тема 4. Божі Заповіді – основа морального життя людини. Джерело моральності. Етапи отримання настанов: Адам, Ной, Авраам, Мойсей, Христос. 10 Заповідей Божих. 2 заповіді любові.	Учень / учениця: - усвідомлює значущість Божих Заповідей як основи та ключового джерела моральності людського життя; - знає етапи отримання людиною Божих настанов та розповідає про них.
5	Тема 5. Урок узагальнення.
Розділ II. Моральні настанови у взаєминах людини з Богом
6	Тема 6. "Я – Господь Бог твій…" (Вих. 20: 2). Бог – Творець всесвіту. Вчинки людей, що порушують Божу Заповідь. Віра й довіра до Бога.		Учень / учениця: - пояснює, чому Бога називають Творцем світу та Вседержителем.
7	Тема 7 – 8. "Нехай не буде в тебе інших богів" (Вих. 20: 3). Ісус Христос – ідеал для наслідування. Сучасні ідоли та кумири, їх ознаки та небезпека для людства.		Учень / учениця: - знає та розуміє Божу Заповідь про єдинобожжя; - називає сучасні порушення цієї Божої Заповіді; - усвідомлює недопустимість забобонів, марновірства, ідолопоклонства.
8	Тема 9 – 10. "Не взивай намарне імені Господа Бога твого" (Вих. 20: 7). Пошана Божого імені. Порушення цієї Заповіді: легковажне вимовляння Божого імені, прокльони, лихослів’я, богохульство. Значення імені для людини.		Учень / учениця: - знає та розуміє Заповідь про Боже Ім’я; - усвідомлює необхідність пошани Божого імені; - називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді; - усвідомлює необхідність їх уникнення; - пояснює значення імені для людини.
9	Тема 11-12. "Пам’ятай день суботній, щоб святити його" (Вих. 20: 8). Святкування суботи у Старому Заповіті. Христос і субота (Лк. 4: 16; 13: 10-16; Мк. 2: 27-28). Неділя у Новому Заповіті. Християнське святкування неділі. Праця та відпочинок у житті людини. Праця як творчість і вираження любові до Бога та ближнього. Лінощі та трудоголізм.		Учень / учениця: - знає та розуміє Божу Заповідь про святковий день; - усвідомлює та аргументує потребу святий день святкувати; - на біблійних прикладах пояснює значення святкування суботи у Старому Заповіті та суботи і неділі у Новому Заповіті - розповідає про християнське вшанування неділі.
10	Тема 13. Урок узагальнення.
Розділ III. Моральні підвалини заповідей щодо пошани ближнього
11	Тема 14-15. "Шануй батька і матір, щоб тобі добре було, щоб ти довго прожив на землі" (Вих. 20: 12). Обов’язок дитини перед батьками. Пошана до вчителів і наставників. Любов до Батьківщини як виконання Божої заповіді шанування батьків.		Учень / учениця: - знає та розуміє Заповідь про пошану до батьків; - знає та пояснює обов’язки дітей перед батьками; - усвідомлює та аргументує необхідність поваги до старших, учителів, вихователів.
14	Тема 16-17: "Не убий" (Вих. 20: 13). Життя – дар Божий. Цінність людського життя. Дбаємо про життя і здоров’я. Людська гідність і відповідальність за життя і довкілля. Втрата гідності. Вбивство фізичне й моральне. Самогубство, наркоманія, алкоголізм, аборт, евтаназія.		Учень / учениця: - знає та розуміє Божу Заповідь про цінність життя; - розуміє цінність життя як Божого дару; - усвідомлює потребу дбати про життя і здоров’я своє та інших; - розуміє необхідність протидії занепаду моралі та збереження власної гідності; - називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді, - усвідомлює необхідність їх уникнення; - розуміє відповідальність людини за власне життя та довкілля.
16	Тема 18. "Не чини перелюбу" (Вих. 20: 14). Чистота серця й життя. Біблійний ідеал дівчини, хлопця. Сучасні перешкоди підтримці чистоти: негативний вплив ЗМІ, моди, алкогольних і тютюнових виробів тощо.		Учень / учениця: - розуміє Божу Заповідь про перелюб; - пояснює сутність поняття "чистота серця"; - окреслює ідеал дівчини, хлопця за Заповіддю Божою; - називає сучасні перешкоди для підтримки чистоти серця; - усвідомлює потребу подолання цих перешкод.
17	Тема 19-20. Шлюб і подружжя. Любов – дар Божий. Дошлюбна чистота. Довіра. Пошана людської гідності. Приготування до подружнього життя. Таїнство подружжя. Подружня вірність.		Учень / учениця: - розуміє любов як Божий дар; - усвідомлює потребу дотримання дошлюбної чистоти; - пояснює таїнство подружжя; - усвідомлює необхідність дотримання подружньої вірності.
18	Тема 21-22. "Не кради" (Вих. 20: 15). Власність матеріальна й інтелектуальна. Праця – джерело власності. Працьовитість. Поміркованість у нагромадженні матеріальних благ. Злочини проти чужої власності: злодійство, грабіж, лихварство, вандалізм, ошуканство, хабарництво, корупція, протекціонізм, затримання платні, плагіат, марнування власного та чужого часу.		Учень / учениця: - знає Заповідь про цінність майна та власність; - пояснює сутність понять "матеріальна власність", "інтелектуальна власність"; - трактує працю як джерело власності; - аргументує необхідність поміркованості в нагромадженні матеріальних благ; - пояснює порушення цієї Заповіді, усвідомлює необхідність їх уникнення.
19	Тема 23-24. "Не свідчи неправдиво на ближнього твого" (Вих. 20: 16). Добре ім’я людини. Слово честі, клятва, присяга та їх порушення. Знеславлення доброго імені, честі ближніх: поширення неправдивої інформації, несправедлива критика, обмова, осуд, підозра, наклеп, лицемірство, приниження гідності. Обов’язок виправити заподіяну кривду.		Учень / учениця: - розуміє Заповідь про неправдиве свідчення; - усвідомлює необхідність збереження власного доброго імені та шанобливого ставлення до доброго імені інших людей; - називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді, усвідомлює необхідність їх уникнення.
20	Тема 25. "Не пожадай…" (Вих. 20: 17). Не пожадай того, що є власністю ближнього твого. Не пожадай жінки ближнього твого. Із серця думки виходять… (Мт. 15: 19-20).		Учень / учениця: - розуміє Заповідь про заздрість; - усвідомлює необхідність утримання від посягання на власність іншого.
21	Тема 26. Урок узагальнення.
Розділ IV. Моральні настанови у виборі життєвого шляху
22	Тема 27-28. Заповідь любові (Лк. 10: 27; Мк. 12: 30-31). Любов до Бога і ближнього (Мт. 25: 40; 1 Ів. 2: 7-11; 4: 20-21).		Учень / учениця: - знає Заповідь любові, - усвідомлює необхідність її дотримання; - на основі біблійних сюжетів наводить приклади вияву любові до Бога і ближнього.
23	Тема 29-30. Ісус Христос – учитель та виконавець Заповіді любові. Життя Ісуса Христа – досконалий приклад виконання Заповіді любові. Любов, добро, істина, милосердя, краса можуть бути здійсненною реальністю нашого життя.		Учень / учениця: - розуміє внутрішній зв'язок між проповіддю Ісуса Христа і Його життям; - підтверджує на прикладах із життя Ісуса, християнських подвижників, визначних осіб відповідність між словом і ділом.
24	Тема 31. Урок узагальнення. "Хто любить Бога, той виконує Заповіді Його".

9 клас

Морально-етичні цінності молоді

Розділ I. Християнський життєвий вибір людини
№ п/п	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	Тема 1. Вступ.
2	Тема 2. Біблія про походження людини. Різні гіпотези про походження світу і людини. Християнський погляд на людину. Людина – образ і подоба Божа (Бут. 1: 26-27; 2: 7).	Учень / учениця: - на основі біблійних сюжетів знає християнський погляд на людину як на творіння Боже; - усвідомлює, що людина – це образ і подоба Божа.
3	Тема 3-4. Покликання людини. Загальне покликання людини. Особисте покликання. Християнська чеснота служіння (Гал. 5, 13). Благодійна діяльність. Спеціальні покликання.	Учень / учениця: - пояснює суть поняття "покликання"; - розуміє, в чому полягає загальне та особисте покликання людини; - висловлює свою позицію щодо благодійної діяльності та спеціальних покликань, пов’язаних із ризиком для життя (військові, лікарі…).
4	Тема 5. Права і обов’язки людини. Людина – особа суспільна. Цінності сучасного громадянського суспільства. Моє право і право інших. Правова свідомість. Відповідальність перед Богом і людьми (Бут. 1: 28).	Учень / учениця: - знає та пояснює суть понять "права", "обов’язки", "правова свідомість", "громадянське суспільство"; - розуміє, що людина – істота суспільна; - називає цінності сучасного громадянського суспільства; - аргументує взаємозв’язок між своїм правом і правом інших; - розуміє потребу формування правової свідомості; - пояснює необхідність відповідальності перед Богом і людьми.
5	Тема 6. Свобода вибору. Свобода вибору (Бут. 2: 16-17). Мета і засоби її досягнення. Допомога у правильному виборі.	Учень / учениця: - розуміє сутність вибору між добром і злом; - на біблійних прикладах пояснює зміст свободи вибору; - пояснює суть поняття "мета" і "засоби"; - на основі біблійних сюжетів називає перешкоди у виборі добра та усвідомлює необхідність їх подолання.
6	Тема 7. Шлях до зрілості і вдосконалення людини. Пізнання себе. "Пізнай себе і буде з тебе" (Г. Сковорода). Усвідомлення своїх можливостей (1Кор. 3: 16-21; 2Кор. 4: 16; 6: 14; 7: 6-11; 10: 17). Потреба самовдосконалення (Мт. 5: 48). Пошук шляхів удосконалення (Мк. 10: 27). Співпраця Бога й людини ("…бо без Мене нічого чинити не можете ви" (Ів. 15: 5).	Учень / учениця: - усвідомлює потребу самопізнання і самовдосконалення, а також визначальну роль християнських цінностей на цьому шляху; - знає про способи самовдосконалення; - трактує вислів Г. Сковороди "Пізнай себе і буде з тебе".
7	Тема 8. Гідність людини. Усвідомлення власної гідності та повага до гідності іншого.	Учень / учениця: - пояснює поняття "гідність", "пошана", "повага"; - усвідомлює потребу плекання власної гідності та поваги до гідності іншого; - обґрунтовує потребу вдосконалення та способи його досягнення; - усвідомлює можливість удосконалення лише з участю Бога.
8	Тема 9-10. Молода людина і навколишній світ. Особливості молодого віку. Фізичне, психічне та духовне зростання. Оточення молодої людини (1Кор. 15: 33). Цінність знань і світоглядних переконань. Зацікавлення і правильне використання часу (Прип. 12: 1; Еф. 5: 11-20).	Учень / учениця: - знає про особливості молодого віку; - розповідає про фізичне, психічне та духовне зростання; - пояснює вплив оточення людини на її розвиток; - усвідомлює цінність знань і переконань у людському житті; - аргументує потребу раціонального використання людиною часу для реалізації її зацікавлень.
Розділ II. Моральні цінності у виборі професії
9	Тема 11. Розвиток особистих здібностей. Відкриття і плекання здібностей (1Кор. 12: 4-11). "Бо без Мене нічого чинити не можете ви" (Ів. 15: 5). Причини неповного розкриття здібностей (Як. 1: 17-18, 22-25).	Учень / учениця: - на основі біблійних прикладів розповідає про розвиток особистих здібностей, усвідомлює потребу їх відкриття і плекання у собі; - розуміє, що реалізація людиною здібностей можлива лише за умови Божої допомоги; - називає та пояснює причини неповного розкриття здібностей.
10	Тема 12. Професія. Вибір професії – важливий етап у житті. Мотиви вибору професії. Вплив батьків на вибір професії. Ставлення до праці (1 Сол. 2: 9-10). Дотримання професійно-етичних норм. Спрямування професійної трудової діяльності на славу Бога і благо ближніх.	Учень / учениця: - усвідомлює необхідність відповідального ставлення до вибору професії; - називає та пояснює мотиви вибору професії; - на основі біблійних прикладів обґрунтовує християнське ставлення до праці; - пояснює професійно-етичні норми.
11	Тема 13. Праця і співпраця. Праця – задум Божий. Праця і творчість. Цінність праці та співпраці. Здорова конкуренція. Винагорода за працю: заробіток і багатство у світлі християнських моральних цінностей (1Сол. 5: 12-22; Мт. 25: 14-30).	Учень / учениця: - обґрунтовує потребу людини формувати у собі схильність до працьовитості і творчості; - розуміє цінність праці та співпраці в людському житті; - на основі біблійних прикладів аргументує правильність християнського підходу до винагороди за працю.
12	Тема 14. Урок узагальнення.
Розділ III. Людина у суспільстві
13	Тема 15-16. Воля і характер. Самостійність і відповідальність. Етапи формування характеру. Гартування волі. Вміння володіти собою. Характер як головна ознака особистості. Самодисципліна. Самоконтроль бажань, звичок і вчинків. Стійкість характеру й переконань. Поєднання волі Божої з людською. Розум і воля – відображення Божої могутності.			Учень / учениця: - знає поняття "воля", "характер"; - називає етапи становлення волі; - пояснює взаємозв’язок між перешкодами й гартуванням волі; - розуміє потребу формування вміння володіти собою; - трактує характер як головну ознаку особистості та обґрунтовує необхідність його виховання на основі стійкості, самодисципліни, самоконтролю бажань, звичок і вчинків, твердості переконань.
14	Тема 17. Авторитет і повага. Авторитет – результат служіння людям (Мт. 20: 28). Авторитет як моральний орієнтир. Бог – найвищий Авторитет. Пошана Бога та співпраця з Ним (Єв. 13: 17; Пс. 25: 8-10).			Учень / учениця: - знає поняття "авторитет", "повага"; - на основі біблійних сюжетів трактує авторитет як результат служіння людям та моральний орієнтир; - шанує Бога та співпрацює з Ним.
15	Тема 18. Дружба і товаришування. Цінність дружби. Пошук і вибір друзів (Ів. 15: 14; Ів. 11; Сир. 6: 14-16). "Притча про приязнь" (І. Франко). "Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую" (Ів. 15: 14).			Учень / учениця: - усвідомлює цінність дружби; - на основі біблійних прикладів аргументує доцільність християнських підходів у виборі друзів; - пояснює морально-етичний зміст "Притчі про приязнь" І. Франка.
16	Тема 19. Мистецтво спілкування. Вміння слухати, здатність почути та сприйняти. Доброзичливість і толерантність у спілкуванні (Дії. 17: 16-34; Ів. 4: 7-38).			Учень / учениця: - розуміє потребу людини формувати в собі вміння слухати, здатність почути та сприйняти; - усвідомлює та на основі біблійних сюжетів обґрунтовує необхідність доброзичливості й толерантності у спілкуванні.
17	Тема 20. Конфліктні ситуації. Причини конфліктів: агресивність, егоїзм, прагнення вищості. Шляхи подолання конфліктів та розв’язання конфліктних ситуацій (Рим. 12: 18-19). Ісус Христос про вирішення конфліктів (Мт. 5: 9). Внутрішній конфлікт особи.			Учень / учениця: - називає та пояснює причини конфліктів; - розуміє й на основі біблійних прикладів пояснює шляхи подолання конфліктів.
18	Тема 21. Давання і приймання. Вдячність. Принципи давання і приймання. "Більше щастя давати, ніж брати" (Дії. 20: 35). Вдячність – одна з найцінніших якостей характеру особи. Вміння прийняти Божий дар та здатність дякувати за нього.			Учень / учениця: - розуміє і на основі Біблії пояснює принципи давання та приймання; - усвідомлює, що вдячність – одна з найцінніших якостей характеру особи.
19	Тема 22. Урок узагальнення.
Розділ IV. Молодь і християнська культура
20	Тема 23-24. Християнські культурні цінності. Культурні цінності у житті людини. Ієрархія цінностей. Морально-етичні християнські цінності як фундамент духовного зростання людини. Християнська естетика.		Учень / учениця: - називає види цінностей, - розуміє та пояснює їх ієрархію: абсолютні, особистісні, родинні, громадянські, національні тощо; - усвідомлює морально-етичні християнські цінності як фундамент духовного зростання та культурного життя людини.
21	Тема 25. Українські християнські традиції та елементи сакрального мистецтва.		Учень / учениця: - знає та розповідає про місце й роль сакрального мистецтва в українських християнських традиціях.
22	Тема 26-27. Визначні архітектурні церковні пам’ятки України. Найважливіші християнські пам’ятки України. Церковні споруди вашої місцевості. Екскурсія до храмів.		Учень / учениця: - називає найважливіші християнські пам’ятки України та розповідає про них; - знає та розповідає про церковні споруди рідної місцевості.
23	Тема 28-29. Християнство в образотворчому мистецтві.		Учень / учениця: - розповідає про християнські мотиви в образотворчому мистецтві; - називає твори образотворчого мистецтва на християнську тематику.
24	Тема 30-31. Християнство в музиці. Стилі музики в контексті християнських цінностей. Духовний гімн України "Боже великий єдиний".		Учень / учениця: - розповідає про розвиток духовної музики; - називає композиторів – авторів духовної музики, розповідає про їхню творчу та духовну спадщину.
25	Тема 32-33. Християнство в літературі та сучасному медіапросторі.		Учень / учениця: - знає та розповідає про християнські мотиви в українській літературі; - називає українських письменників – авторів творів на християнську тематику, розповідає про їх творчу та духовну спадщину; - аналізує морально-етичний зміст творів української літератури на християнську тематику.
26	Тема 34. Урок узагальнення. Всебічний розвиток української молоді.

10 клас

Етика подружнього життя

№ п/п	Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ I. Морально-етичні основи християнської сім’ї
1	Тема 1. Вступ. Християнський погляд на сім’ю та родину. Загальний огляд курсу. Християнський погляд на сім’ю і родину. Аналіз рекомендованої літератури.			Учень / учениця: - знає та пояснює християнський погляд на сім’ю та родину.
2	Тема 2-3. Любов – основа родинного, подружнього та суспільного життя. Поняття любові. Прикмети любові ("Гімн любові": 1Кор. 13: 4-8). Види любові: storge, philia, eros, agape.			Учень / учениця: - знає поняття "любов"; - розуміє любов як основу родинного, подружнього та суспільного життя; - на основі біблійних сюжетів називає прикмети любові; - називає види любові (storge, philia, eros, agape) та пояснює їх суть.
3	Тема 4-5. Сім’я та її завдання. Підвалини християнської сім’ї. Функції сім’ї.			Учень / учениця: - знає поняття "сім’я"; - усвідомлює завдання сім’ї; - розуміє підвалини християнської сім’ї; - називає та пояснює функції сім’ї (прокреаційна, профілактична, виховна, усуспільнення, розвиваюча, феліцітологічна (функція щастя), економічна, культуротворча.
4	Тема 6-7. Християнське подружжя. Подружжя як Божий задум. Засади християнського подружжя (святість, нерозривність, єдність, гідність). Усвідомлення відповідальності при створенні подружжя. Права і обов’язки подружжя.			Учень / учениця: - розуміє християнське подружжя як Божий задум; - називає засади християнського подружжя та пояснює їх суть; - усвідомлює відповідальність при створенні подружжя; - розповідає про права й обов’язки подружжя.
6	Тема 8. Зрілість як передумова створення подружжя. Зрілість фізична, психічна (емоційно-вольова, інтелектуальна), духовна.			Учень / учениця: - знає поняття "зрілість"; - усвідомлює зрілість як передумову створення подружжя; - називає види зрілості та пояснює їх суть.
7	Тема 9. Урок узагальнення.
Розділ II. Християнське покликання чоловіка і жінки
8	Тема 10-11. Чоловічість і жіночість. Психофізіологія статі. Покликання бути чоловіком, жінкою. Психофізіологічні особливості чоловіка й жінки. Проблема розуміння суті чоловічості та жіночості в сучасному світі.	Учень / учениця: - знає поняття "чоловічість", "жіночість"; - розуміє суть покликання бути чоловіком; - розуміє суть покликання бути жінкою; - пояснює психофізіологічні особливості чоловіка й жінки; - усвідомлює проблему розуміння християнської суті чоловічості та жіночості в сучасному світі.
9	Тема 12. Статевість як тілесне і духовне. Формування статевої ідентичності. Відповідальне й шанобливе ставлення до осіб іншої статі. Свідоме розуміння статевості на емоційно-вольовому, інтелектуальному, духовному рівнях.	Учень / учениця: - знає про формування статевої ідентичності; - усвідомлює потребу відповідального й шанобливого ставлення до осіб іншої статі; - розуміє та пояснює статевість на емоційно-вольовому, інтелектуальному, духовному рівні.
10	Тема 13-14. Цінність цнотливості. "Тіло – храм Духа Святого". Проблема дошлюбних стосунків. Важливість статевої стриманості. Культура стриманості. Небезпеки сучасного світу. Проблеми, породжені статевою нестриманістю. Виховання цнотливості.	Учень / учениця: - усвідомлює цінність статевої чистоти; - трактує тіло як храм Духа Святого; - розуміє важливість статевої стриманості; - знає та розповідає про культуру стриманості; - усвідомлює небезпеки сучасного світу (розпуста, порнографія, культ задоволення) та проблеми, породжені статевою нестриманістю(еротоманія, статеві збочення, венеричні хвороби, СНІД, психічні розлади), розуміє та аргументує необхідність їх усунення на життєвому шляху людини.
11	Тема 15-16. Етапи розвитку любові між хлопцем і дівчиною. Дружба, зацікавленість, захоплення, закоханість, кохання. Особливості юнацьких стосунків. Принципи дружніх взаємин. Жертовність любові.	Учень / учениця: - називає етапи розвитку любові між хлопцем і дівчиною; - знає та пояснює суть понять "дружба", "зацікавленість", "захоплення", "закоханість", "кохання"; - розуміє особливості юнацьких стосунків; - пояснює принципи дружніх взаємин; - усвідомлює жертовність любові.
12	Тема 17. Взаємовідпо-відальність у стосунках хлопця й дівчини. Етичні основи стосунків хлопців і дівчат. Особливості спілкування. Почуття обов’язку та відповідальності за іншого. Проблеми побачень.	Учень / учениця: - знає про етичні основи стосунків хлопців і дівчат; - розуміє особливості спілкування між хлопцем і дівчиною; - усвідомлює потребу формувати в собі почуття обов’язку та відповідальності за іншого; - знає про проблеми побачень.
13	Тема 18. Моральна цінність здорового способу життя молоді. Відповідальність за власне фізичне і моральне здоров’я. Праця і активний відпочинок, фізична культура. Здоровий спосіб життя. Запобігання схильності до шкідливих звичок.	Учень / учениця: - усвідомлює цінність і необхідність здорового способу життя; - аргументує потребу відповідальності за власне фізичне й моральне здоров’я; - обґрунтовує користь праці й активного відпочинку для людини; - усвідомлює необхідність запобігання шкідливим звичкам.
14	Тема 19. Урок узагальнення.
Розділ III. Моральні підвалини життя християнської родини
15	Тема 20. Родина. Родина – перша школа суспільного життя. Праведні Йоаким та Анна, Захарія та Єлизавета – приклади для наслідування. Плекання милосердя. Любов, взаємоповага у родині. Принципи функціонування родини. Культура спілкування у родині. Реліквії родини.		Учень / учениця: - усвідомлює родину як першу школу суспільного життя; - наводить біблійні приклади праведної родини; - аргументує необхідність дотримання субординації та толерантності в родині; - називає та пояснює принципи функціонування родини; - розповідає про культуру спілкування в родині; - розуміє роль і значення родинних реліквій.
16	Тема 21-22. Батьківство і материнство. Відповідальне батьківство. Батьківство й материнство як дар і покликання. Діти – благословення Боже для батьків. Відповідальність батьків за народження та виховання дітей (Еф. 6: 4). Сучасні проблеми батьківства й материнства. Демографічна криза.		Учень / учениця: - розуміє батьківство й материнство як дар і покликання; - на основі біблійних сюжетів обґрунтовує потребу відповідальності батьків за народження та виховання дітей; - знає та розповідає про сучасні проблеми батьківства й материнства; - пояснює передумови та негативні наслідки демографічної кризи.
17	Тема 23-24. Батьки і діти. Обов’язки членів християнської сім’ї. Любов і повага у взаєминах батьків і дітей. Обов’язки виховання, субординації, взаємоповаги та підтримки. Спільна молитва. Праця та дозвілля. Підпорядкування і послух. Цінність батьківського благословення. Духовні наставники і опікуни.		Учень / учениця: - усвідомлює потребу любові й поваги у взаєминах батьків і дітей; - пояснює обов’язки членів християнської сім’ї; - розуміє значущість спільної молитви членів християнської сім’ї; - обґрунтовує цінність батьківського благословення; - розповідає про духовних наставників і опікунів.
18	Тема 25. Взаємини між братами і сестрами. Спільність інтересів, дружба, приязнь, жертовність, відповідальність, співчуття, підтримка, порада, охорона, опіка. Вміння формувати братерські стосунки у спільноті.		Учень / учениця: - пояснює принципи взаємин між братами й сестрами; - усвідомлює необхідність формування братерських стосунків у спільноті (сім’я, школа, вулиця).
19	Тема 26. Відповідальність за старших членів християнської родини: опіка та повага до старості. Цінність старості, зрілості та досвіду. Повага, опіка, відповідальність, забезпечення гідної старості, збагачення життєвим досвідом старших членів родини. Захист людського життя у старості.		Учень / учениця: - розуміє цінність старості, зрілості та досвіду; - усвідомлює потребу поваги до старших членів християнської родини, опіки над ними та відповідальності за них; - обґрунтовує необхідність збагачення життєвим досвідом старших членів родини; - розуміє потребу захисту людського життя у старості.
20	Тема 27. Урок узагальнення.
Розділ IV. Сім’я і родина у цивілізаційному вимірі
21	Тема 28-29. Проблеми та загрози сучасної сім’ї. Занепад духовності та моралі, подружня невірність, розлучення, аборти, узалежнення, насильство (фізичне, моральне), сирітство, проблема заробітчанства та неповних сімей. Потреба захисту та оздоровлення сучасної сім’ї. Небезпека негативних впливів масової культури на інститут сім’ї. Загроза одностатевого співжиття (Рим. 1: 24-27).		Учень / учениця: - знає проблеми та загрози сучасної сім’ї, пояснює їх суть та усвідомлює їх негативні наслідки; - розуміє й аргументує потребу захисту та оздоровлення сучасної сім’ї; - пояснює небезпеку негативних впливів сучасної масової культури на інститут сім’ї, усвідомлює необхідність запобігання цим впливам; - на основі біблійних прикладів обґрунтовує загрозу одностатевого співжиття.
22	Тема 30. Сім’я у релігійних традиціях народів світу. Традиції полігамії та моногамії. Інститут сім’ї у східних релігіях (даосизм, конфуціанство, індуїзм, буддизм). Сімейні традиції в іудаїзмі та ісламі.		Учень / учениця: - знає поняття "полігамія", "моногамія"; - називає види сім’ї та пояснює їх суть; - розповідає про сімейні традиції в релігіях народів світу.
23	Тема 31-32. Традиції української християнської родини. Уявлення про добро в українській християнській родинній обрядовості. Підготовка та родинне відзначення найбільших християнських свят. Родинні свята.		Учень / учениця: - знає та розповідає про українські християнські родинні обряди (заручини, сватання, весілля, хрестини (молитва за дітей-благословення), похорони, вшанування пам’яті померлих), родинне відзначення найбільших християнських свят, родинні свята(іменини, ювілеї, дні народження); - усвідомлює потребу плекання та дотримання найкращих традицій української християнської родини.
24	Тема 33. Християнські родини – приклад для наслідування.		Учень / учениця: - знає та розповідає про відомі українські християнські родини; - обґрунтовує їх життя та суспільну діяльність як приклад для наслідування для наступних поколінь.
25	Тема 34. "Сім’я XXI століття" (проект).		Учень / учениця: - складає проект, у якому на підставі набутих знань подає та обґрунтовує власне бачення сім’ї XXI ст.
26	Тема 35. Урок узагальнення. Сім’я як Божа установа – основа державного і суспільного життя.

11 клас

Основи християнського світогляду і моралі

Розділ I. Суть християнського світогляду
№ п/п	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	Тема 1. Вступ.
2	Тема 2. Віра в Бога як основа християнського світогляду. Поняття віри. Віра як богословська чеснота. Віра як основа утвердження християнської моралі (Як. 2: 20-26; Мт. 17: 20; Єв. 11: 1-3).	Учень / учениця: - розуміє значення поняття "віра"; - розуміє віру як богословську чесноту; - на основі біблійних прикладів трактує віру як основу утвердження християнської моралі.
3	Тема 3-4. Основи філософсько-богословської християнської традиції. Апостольський собор. 7 вселенських соборів. Теїзм – вчення про Бога, що живе у світі й опікується ним. Деїзм – доктрина про Бога, що протилежний світу створених речей. Пантеїзм – наука про Абсолют, розчинений у Всесвіті.	Учень / учениця: - знає поняття "апостольський собор", "вселенський собор", "теїзм", "деїзм", "пантеїзм"; - знає про апостольський собор, сім вселенських соборів та їх рішення.; - розуміє та пояснює суть теїзму, деїзму, пантеїзму.
4	Тема 5. Мораль Старого Заповіту. Декалог. Характерні особливості старозавітної моралі. 10 Заповідей – основа світогляду Старого Заповіту. Структура Декалогу.	Учень / учениця: - розуміє характерні особливості старозавітної моралі; - трактує Десять Заповідей Божих як основу світогляду Старого Заповіту; - знає та пояснює структуру Декалогу.
5	Тема 6. Основа християнського світогляду. Мораль Нового Заповіту – мораль любові. Нагірна Проповідь Ісуса Христа – основа християнського світогляду. Вплив Нагірної Проповіді на поведінку, вчинки та світогляд людини. Мораль Христових притч.	Учень / учениця: - розуміє мораль Нового Заповіту як мораль любові; - трактує Нагірну Проповідь Ісуса Христа як основу християнського світогляду; - пояснює вплив Нагірної Проповіді на поведінку, вчинки та світогляд людини; - знає основні євангельські притчі.
6	Тема 7. Урок узагальнення.
Розділ II. Морально-етичний зміст блаженств
7	Тема 8. Категорія щастя у контексті блаженств. Щастя християнина – у служінні Богу й у єднанні з Ним. Щастя і сенс життя. Блаженство як синонім щастя.		Учень / учениця: - знає та пояснює суть понять "щастя", "сенс життя", "блаженство"; - усвідомлює, що щастя християнина полягає у служінні Богу й у єднанні з Ним; - розуміє взаємозв’язок між щастям і сенсом життя; - трактує блаженство як синонім щастя.
8	Тема 9. "Блаженні вбогі духом…" (Мт. 5: 3). Матеріальні блага в житті людини. Духовне багатство – у єднанні з Богом. "Вбогість духа" як прагнення до досконалості та єднання з Богом. Усвідомлення залежності від Бога.		Учень / учениця: - розуміє місце матеріальних благ у житті людини; - усвідомлює суть духовного збагачення людини в єднанні з Богом; - на основі біблійних сюжетів трактує "вбогість духа" як прагнення до єднання з Богом.
9	Тема 10. "Блаженні лагідні…". "Блаженні засмучені…" (Мт. 5: 4-5). Лагідність, смиренність, мир як плід Святого Духа. Вміння реагувати на оточення. "Успадкування землі" – гармонія й повнота життя з Богом. Християнське розуміння плачу та смутку.		Учень / учениця: - розуміє лагідність, смиренність, спокій як дію Святого Духа; - усвідомлює потребу формувати в собі вміння реагувати на оточення; - знає про "успадкування землі" як гармонію й повноту життя з Богом; - пояснює християнське розуміння плачу та смутку.
10	Тема 11-12. "Блаженні голодні…" "Блаженні милостиві…" (Мт. 5: 6-7). Прагнення правди – дорога до щастя. Християнська правдомовність. Можливість життя у правді. Християнське розуміння милосердя. Форми милосердя. Невідповідні реакції на слабкості, недоліки інших людей: осуд, зловтіха, жорстокість. Милосердя як можливість стати щасливим. Псевдомилосердя.		Учень / учениця: - розуміє прагнення правди як дорогу до щастя; - усвідомлює необхідність правдомовності; - на основі біблійних прикладів пояснює милосердя; - називає форми християнського милосердя; - пояснює стереотипні реакції на недоліки інших людей та усвідомлює потребу їх усунення; - пояснює зміст псевдомилосердя.
11	Тема 13. "Блаженні чисті серцем…". "Блаженні миротворці…" (Мт. 5: 8-9). Чистота серця. Серце – місце зустрічі людини з Богом. Очищення серця – дорога до щастя. Поняття миротворчості та "Христового миру". Миротворчість як утвердження Христової науки.		Учень / учениця: - знає поняття "чистота серця", "миротворчість", "христовий мир"; - розуміє, що серце – місце зустрічі людини з Богом; - на основі біблійних прикладів трактує очищення серця як дорогу до щастя, що дозволяє бачити світ у його суті (як Божий дар); - розуміє миротворчість як утвердження Христової науки.
12	Тема 14. "Блаженні переслідувані за правду…". "Блаженні ви, коли вас будуть зневажати…" (Мт. 5: 10-11). "Любіть ворогів своїх…" (Мт. 5: 44). Розуміння щастя в переслідуванні за правду. Національні герої українського народу. Непохитність у вірі й витривалість у переслідуванні за віру Христову. Поняття "нагороди на небі". Любов і доброта перемагають зло. Любов до ворогів як вияв сили та мужності християнина. Альтруїзм християнської любові.		Учень / учениця: - усвідомлює потребу відстоювати правду на своєму життєвому шляху попри можливі переслідування; - на основі біблійних сюжетів пояснює християнське розуміння щастя у переслідуванні за правду; - наводить історичні приклади з життя національних героїв українського народу; - наводить біблійні та історичні приклади виявів непохитності у вірі й витривалості у переслідуванні за віру Христову; - знає та пояснює зміст поняття "нагороди на небі"; - усвідомлює, що любов і добро перемагають зло; - пояснює любов до ворогів як вияв сили та мужності християнина; - розуміє альтруїзм християнської любові.
13	Тема 15. Урок узагальнення.
Розділ III. Християнські моральні чесноти
14	Тема 16. Порівняльний аналіз моральних традицій Старого і Нового Заповіту. Старозавітна й новозавітна мораль – дві частини єдиного цілого. Спільне та відмінне: суб’єкт, об’єкт моралі, формування моральних норм та принципів, зміст та форма морального закону. Етика "закону" і "благодаті" ("Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона).		Учень / учениця: - розуміє старозавітну й новозавітну мораль як дві частини єдиного цілого; - називає та пояснює спільні та відмінні риси старозавітної й новозавітної моралі; - на основі твору митрополита Іларіона "Слово про закон і благодать" пояснює принципи етики "закону" і "благодаті".
15	Тема 17-18. Моральні чесноти християнина. Класифікація християнських моральних чеснот. Божі чесноти – віра, надія і любов.		Учень / учениця: - знає моральні чесноти християнина та пояснює їх суть.
16	Тема 19. Виконання Божої волі – основа християнської моралі. Покірність, послух – засоби вияву пошани та поваги до Бога. Смирення й фаталізм. Покора як вияв сили християнина.		Учень / учениця: - трактує покірність і послух як засоби вияву пошани та поваги до Бога; - знає та пояснює суть поняття "фаталізм"; - обґрунтовує покору як вияв сили християнина.
17	Тема 20. Принципи "свобідної волі" та відповідальності християнина. Свобідна воля як вияв любові Бога до людини. Важливість усвідомлення людиною відповідальності за вибір між добром і злом. Християнська етика про відповідальність людини перед Богом.		Учень / учениця: - розуміє "свобідну волю" як вияв любові Бога до людини; - усвідомлює потребу формування відповідальності за вибір між добром і злом; - пояснює християнське трактування відповідальності людини перед Богом; - розуміє термін "теодицея".
18	Тема 21. Милостиня як вияв любові до ближнього. Милостиня як вияв любові до ближнього та Бога. Християнські мотиви та вимоги до милостині.		Учень / учениця: - розуміє "милостиню" як вияв любові до ближнього та Бога; - пояснює християнські мотиви та вимоги до милостині; - усвідомлює необхідність проявляти милосердя в житті.
19	Тема 22. Піст – засіб морального вдосконалення та духовного очищення. Піст як шлях осягнення внутрішньої свободи. Різні аспекти посту (індивідуальний, морально-етичний, суспільний).		Учень / учениця: - розуміє піст як засіб морального вдосконалення та духовного й тілесного очищення; - усвідомлює піст як шлях осягнення внутрішньої свободи; - називає та пояснює різні аспекти посту (духовний, фізичний).
20	Тема 23. Поняття молитви як спілкування християнина з Богом. Виховна роль молитви у розвитку людини (Мт. 6: 5-8). Важливість Богослужіння для моральності людини. Види молитви: внутрішня і зовнішня. Молитва за Україну та народ.		Учень / учениця: - розуміє та на основі біблійних сюжетів пояснює виховну роль молитви в розвитку людини; - усвідомлює важливість Богослужіння для моральності людини; - називає види молитви (внутрішню, зовнішню) та пояснює їх суть; - знає про молитву за Україну та народ.
21	Тема 24-25. Моральні аспекти Господньої молитви. Спілкування з Богом як вияв внутрішньої потреби людини. Визнання Бога. Прослава, вдячність, перепрошення та прохання в Господній молитві. Запорука Божого прощення у прощенні ближньому.		Учень / учениця: - розуміє моральні аспекти Господньої молитви; - усвідомлює потребу звертання до Бога та визнання Бога; - знає про святість Божого імені; - розповідає про людські прохання у Господній молитві; - аргументує запоруку Божого прощення у прощенні людському.
22	Тема 26. Моральні небезпеки сучасного суспільства. Знецінення християнських цінностей. Секуляризм. Прагматизм. Узалежнення. Насильство. Споживацтво.		Учень / учениця: - називає моральні небезпеки сучасного суспільства (знецінення християнських цінностей, секуляризм, прагматизм, узалежнення, насильство) та пояснює їх суть; - усвідомлює потребу усунення цих небезпек.
23	Тема 27. Урок узагальнення.
Розділ IV. Християнство у релігійному просторі світу
24	Тема 28-29. Моральні основи монотеїстичних релігій світу. Моральні доктрини іудаїзму, ісламу. Основні категорії християнської етики в контексті етичних понять монотеїстичних релігій.		Учень / учениця: - знає моральні доктрини монотеїстичних релігій (іудаїзму, ісламу) та пояснює їх суть; - розуміє та обґрунтовує основні категорії християнської етики в контексті етичних понять монотеїстичних релігій.
25	Тема 30-31. Християнство як світова релігія (етико-релігієзнавчий аспект). Джерела та витоки християнства. Конфесійні різновиди християнства: православ’я, католицизм, протестантизм. Декалог і Нагірна Проповідь – основи морального вчення всіх християн.		Учень / учениця: - знає про джерела та витоки християнства; - називає конфесійні різновиди християнства і пояснює їх суть та особливості; - обґрунтовує декалог і Нагірну проповідь як основи морального вчення всіх християн.
26	Тема 32. Моральні традиції політеїстичних релігій. Моральні основи релігій Індії (джайнізм, індуїзм, сикхізм), Китаю (даосизм, конфуціанство), Ірану (зороастризм) та Японії (синтоїзм), буддизм.		Учень / учениця: - знає моральні основи політеїстичних релігій Індії (джайнізм, індуїзм, сикхізм), Китаю (даосизм, конфуціанство), Ірану (зороастризм) та Японії (синтоїзм) та пояснює їх суть.
27	Тема 33-34. Неорелігії та атеїзм. Причини появи неорелігій. Класифікація неорелігійних систем: новітні релігійні рухи (мормони, свідки Єгови), східні неорелігії (кришнаїти, трансцендентна медитація, сахаджа-йога), синкретичні неорелігії (церква уніфікації, бахаїзм, масонство), неоязичництво (РУН-віра), сатанізм (теорія Кроулі та Ла Вея). Атеїзм як заперечення існування Бога. Світоглядно-філософські основи атеїзму.		Учень / учениця: - пояснює причини появи неорелігій; - знає класифікацію нерелігійних систем: неохристиянські релігії (мормони, свідки Єгови,), східні неорелігії (кришнаїти, трансцендентна медитація, сахаджа-йога), синкретичні неорелігії (церква уніфікації, бахаїзм, масонство), неоязичництво (РУН-віра), сатанізм (теорія Кроулі та Ла Вея); - розуміє атеїзм як заперечення існування Бога; - пояснює світоглядно-філософські основи атеїзму, усвідомлює небезпеку його поширення у християнському середовищі.
28	Тема 35. Вплив християнства на формування моралі українського народу. Християнські основи української духовності та ментальності. Традиції української релігійності.		Учень / учениця: - знає про християнські основи української духовності та ментальності, традиції української релігійності; - усвідомлює важливість християнської моралі у житті українського народу.
29	Тема 36. Урок узагальнення. Місце християнства у сучасному світі.

Критерії оцінювання

навчальних досягнень учнів 1-11 класів

із основ християнської етики

Під час оцінювання навчальних досягнень школярів із основ християнської етики враховується:

- знання учнями морального вчення Ісуса Христа, змісту Божих Заповідей, ставлення школярів до світу у світлі Біблії, змісту християнського спілкування;

- уміння учнів керуватися в житті Божими Заповідями, моральним ученням Ісуса Христа, усвідомлювати свої вчинки у світлі Біблії, виявляти особистісні моральні християнські чесноти.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівень нав-чальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. По-чат-ковий	1	Учень може: ·назвати одне-два християнсько-етичних понять, моральних норм.
	2	Учень може: ·назвати декілька християнсько-етичних понять теми, моральних норм; ·сформулювати моральну оцінку ситуації чи вчинку на рівні "добро" - "зло".
	3	Учень може: ·двома-трьома простими реченнями пояснити сутність чи зміст християнсько-етичного поняття; ·навести приклади окремих фактів і явищ із моральної практики; ·дати власну оцінку окремих фактів і явищ моральної практики (на рівні "добро" - "зло") й пояснити її 1-2 реченнями; ·сформулювати правило поведінки за нормою моралі.
ІІ. Серед-ній	4	Учень може: ·репродуктивно відтворити (у вигляді 4-6 простих речень) частину матеріалу уроку; ·дати пояснення християнсько-етичних понять і термінів уроку; ·навести приклади морального та аморального в житті людей; ·оцінити прості моральні ситуації та пояснити свою оцінку відповідно до норм моралі; ·на елементарному рівні описати ситуацію морального вибору.
	5	Учень може: · відтворити основний зміст навчального матеріалу уроку, відповідаючи на запитання вчителя; · визначити окремі ознаки християнсько-етичних понять; · проаналізувати ситуацію за питаннями вчителя, підручника; · за допомогою вчителя співвіднести ситуацію конкретних вчинків з відповідними нормами моралі й висловити оцінне судження.
	6	Учень може: · у цілому самостійно відтворити матеріал теми; · охарактеризувати подію, ситуацію, явище з точки зору моральних критеріїв; · правильно вживати християнсько-етичні поняття й пояснювати їх на прикладах; · використовуючи приклади з історії та літератури, висловити просте оцінне судження про відповідність чи невідповідність поведінки моральним нормам.
ІІІ. До-стат-ній	7	Учень може: · у цілому послідовно, самостійно відтворити матеріал теми; · демонструвати розуміння християнсько-етичної термінології; · дати загальну характеристику християнсько-етичних феноменів (сутність, прояви, ознаки, приклади); · аналізувати християнсько-етичні судження й навести приклади їх підтвердження чи спростування; · розповісти про деякі події Старого та Нового Заповіту; · обґрунтувати власну думку, моральну оцінку прикладом.
	8	Учень може: · значною мірою самостійно опанувати матеріал уроку; · розповідати про християнсько-етичні моральні цінності, застосовуючи необхідні поняття й терміни; · аналізувати відповідні явища і ситуації суспільного життя, визначаючи ознаки моральної поведінки у світлі християнських моральних цінностей; · моделювати прості ситуації морально-етичного змісту й пропонувати шляхи їх розв’язання; · добирати 1-2 аргументи на підтвердження висловлених учителем чи поданих у підручнику християнсько-етичних висновків; · може знайти необхідні цитати в Біблії.
	9	Учень може: · оперувати основним навчальним матеріалом, подаючи його в узагальненому та деталізованому вигляді; · самостійно аналізувати християнсько-етичні моральні цінності й робити власні висновки; · обґрунтовувати власні судження й оцінки за допомогою власних прикладів і аргументів; · самостійно працювати з текстом Святого Письма; · систематизувати та узагальнювати набуті знання.
ІV. Висо-кий	10	Учень може: · самостійно опрацювати матеріал уроку за підручником; · моделювати морально-етичні ситуації, пропонувати шляхи їх розв’язання й пояснювати їх; · самостійно розв’язати ситуацію морального вибору й пояснити свій вибір, спираючись на християнсько-етичні категорії; · самостійно оцінити моральні явища; · з незначною допомогою учителя працювати з іншими джерелами інформації християнсько-етичного змісту (Біблія, релігійні образи, фото, художній текст, усна розповідь); · орієнтуватися в біблійних текстах Старого та Нового Завіту.
	11	Учень може: · вільно викладати навчальний матеріал в усній та письмовій формі відповідно до завдання; · самостійно здобути нескладну інформацію християнсько-етичного змісту з інших, крім підручника й розповіді вчителя, джерел; · пояснити зміст понять і категорій християнської етики, застосувати їх для аналізу нових ситуацій, зокрема з власного життя; · висловити й обґрунтувати свої думки, оцінки щодо духовно-моральних цінностей суспільного життя; · закінчити знайомий прослуханий текст зі Святого Письма за його початком.
	12	Учень може: · послідовно й логічно викладати навчальний матеріал, застосовуючи й пояснюючи християнсько-етичні поняття та терміни; · виявляти творчий підхід у розв’язанні ситуативних завдань, оперуючи набутими знаннями й уміннями; · моделювати ситуації морально-етичного змісту, проявляючи гнучкість і мобільність, здатність попереджувати й вирішувати конфлікти; · оцінити рівень власної підготовки та підготовки інших учнів із предмету; · встановлювати міжпредметні зв'язки християнської етики з іншими предметами: історією, літературою, музикою, живописом; · підготуватись до уроку, використавши власні джерела інформації: Святе Письмо, релігійні книги й часописи.

Рекомендована література

Андрушко В. Т., Огірко О. В. Релігієзнавство. – Навчальний посібник. – Львів: НЛТУУ, ЛНУВМБТ, 2007. – 260 c.

Барщевський о.Тарас. Вступ до біблійних наук: конспект лекцій. – Львів: Свічадо, 2006. – 304 с.

Барщевський о.Тарас. Блаженства Добра Новина: конспект лекцій. – Львів, 1999.

Барщевський. о.Тарас. Євангельські притчі: конспект лекцій. – Львів, 2002.

Бендик М., Гнатів І., Огірко О. Християнська етика. – Львів, 1997.

Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори. – Дрогобич, 1997.

Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1993.

Ващенко Г. Загальні методи навчання. – К., 1997.

Вихрущ А., Карагодін В., Кухарський В., Николин М. Християнська етика. 7 клас. – Тернопіль, 2000.

Вишневський О. Сучасне українське виховання. – Львів, 1996.

Влад М.В. Християнська етика. 1 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 10 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 11 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів/учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 1-7 класи. – Чернівці, 2008.

Влад М.В. Християнська етика. 2 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 3 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 4 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 5 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 115 с.

Влад М.В. Християнська етика. 6 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 135 с.

Влад М.В. Християнська етика. 7 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 171 с.

Влад М.В. Християнська етика. 8 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. 9 клас: Навчальний посібник. Посібник для вчителів / учнів. – Чернівці: Місто, 2008. – 140 с.

Влад М.В. Християнська етика. Вступне слово до предмету : Навчальний посібник. Посібник для вчителя. – Чернівці: Місто, 2008. – 161 с.

Влад М.В. Християнська етика. Зошит для учня. 1 клас: Навчальний посібник. – Чернівці: Місто, 2008. – 87 с.

Влад М.В. Християнська етика. Зошит для учня. 2 клас: Навчальний посібник. – Чернівці: Місто, 2008. – 75 с.

Влад М.В. Християнська етика. Зошит для учня. 3 клас: Навчальний посібник. – Чернівці: Місто, 2008. – 92 с.

Гудінг Д., Леннокс Дж. Людина та її світогляд. Т.1-3. – К., 2007.

Дітріх фон Гільдебрант. Етика. – Львів, УКУ, 2002.

Добош Галина. Основи християнської етики. Робочий зошит. 5 клас. – Львів: Світ, 2009.

Добош Галина. Робочий зошит з християнської етики для учня 2-го класу "Дивосвіт". – Львів, Свічадо, 2007.

Добош Галина. Хочу пізнавати. Уроки християнської етики у 1-му класі. – Львів, Свічадо, 2005.

Добош Г. Основи християнської моралі. Методичні матеріали для 6-го класу., Черняк М., Ступець Л. – Львів, Свічадо, 2006. – 80 с.

Добош Галина. Хочу пізнавати. Робочий зошит з християнської етики для учня 1-го класу. – Львів, Свічадо, 2004.

Добош Галина. Родина. Рід. Народ. Робочий зошит з християнської етики для учня третього класу. – Львів, Свічадо, 2007.

Жуковський В.М. та ін. Основи християнської етики. 5 клас. Навч. посібник. – К., 2007.

Жуковський В.М., Лахман Н.М., Саннікова Т.В. та ін. Основи християнської етики. 5 клас: Навчальний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 224 с.

Жуковський В.М., Николин М.М., Филипчук С.В. Основи християнської етики. Експ. посібник для 6 класу ЗОНЗ. – Острог, 2007.

Жуковський В.М., Петровський В.В., Макогнюк С.В. Музика і спів на уроках християнської етики. Навчально-методичний посібник для учнів 5-6 класів. – Острог: вид-во Національного університету "Острозька академія", 2009. – 174 с.

Калашник А.К., Огірко О.В. Програма предмета “Християнська етика” (1-12 класи). – Львів, 2003.

Кияк С. Християнська етика. – Івано-Франківськ, 1997.

Кізілова Г. Християнська етика: 5 клас: Робочий зошит. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006.

Кізілова Г. Християнська етика: 6 клас: Робочий зошит. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007.

Кучма Л. Зошит з християнської етики: 1-й клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2006.

Кучма Л. Зошит з християнської етики: 2-й клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2003, 2008.

Кучма Л. Зошит з християнської етики: 3-й клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2003, 2008.

Кучма Л. Зошит з християнської етики: 4-й клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2003, 2008.

Кучма Л., Логіна О. Зошит з християнської етики: 5 клас. − Тернопіль: Мальва-ОСО, 2008.

Кучма Л., Герман Г. Зошит з християнської етики: 6-й клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2007.

Методичні матеріали з християнської етики для вчителя (2 клас). – Львів, Свічадо, 2005.

Николин М. Християнська етика: Навчальний посібник для 5 класу. – Тернопіль, Мандрівець, 2005, 2007.

Николин М. Християнська етика: Навчальний посібник для 6 класу. – Тернопіль: Мандрівець, 2006, 2008.

Николин М. Християнська етика: Навчальний посібник для 7 класу. – Тернопіль: Мандрівець, 2008.

Николин М. Християнська етика: Навчальний посібник для 8 класу. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2010.

Огірко О. Християнська етика. 8 клас. – Львів, 1999.

Огірко О.В. Людина у світі. Християнська етика. 9 кл. – Львів, 2002.

Огірко О.В. Морально-етичні цінності християнства // Духовний вибір українського народу. Навчально-методичний посібник. – НУ "Острозька академія". – Острог, 2008. – С. 129-136.

Огірко О.В. Християнська етика для всіх: Словник християнсько-етичних термінів. – Львів: Львівський нац. ун-т ветеринарної медицини та біотехнологій імені C.З. Ґжицького, 2009. – 272 c.

Огірко О.В. Християнська етика: Навчальний посібник: 8 клас. – Львів: Свічадо, 2007. – 104 с.

Основи християнської етики. 5 клас. Підручник / Жуковський В.М., Лахман Н.М., Саннікова Т.В., Филипчук С.В., Гаврисюк О.Я., .Николин М.М. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 224 с.

Основи християнської етики. 5 клас. Хрестоматія / ред. Жуковський В.М.// Упорядник Мазур І.Є. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 248 с.

Основи християнської етики. 6 клас. Підручник / Жуковський В.М., Лахман Н.М., Филипчук С.В., Николин М.М.. – К.: Літера ЛТД, 2009. – 192 с.

Основи християнської етики. 6 клас. Хрестоматія / ред. Жуковський В.М.// Упорядник Мазур І.Є.. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 248 с.

Основи християнської етики. Зошит для учня. 6 клас // Жуковський В.М., Олішкевич К.В. – Острог: вид-во Національного університету "Острозька академія", 2008. – 71 с.

Пацерковська О. Конспекти уроків з християнської етики у 1-му класі. − Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008.

Пацерковська О. Конспекти уроків з християнської етики у 2-му класі. − Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009.

Пацерковська О. Робочий зошит з християнської етики для 1-го класу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008.

Пацерковська О. Робочий зошит з християнської етики для 2-го класу. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009.

Принципи морального життя. – Львів, 1996.

Самолюк Г. Кращі конспекти уроків з «Основ християнської етики». − Х.-Тернопіль: Ранок, 2009.

Саннікова Т.В. Християнська етика. 5-6 класи. – Одеса, 2006.

Саннікова Т.В. Християнська етика: Навчальний посібник: 5-6 класи / Південноукр. держ. пед. ун-т імені К.Д.Ушинського. – Одеса: ПДПУ – СВД Черкасов, 2006. – 256с.

Свешников прот. Владислав. Очерки христианской этики. “Паломник”. – М., 2000.

Святе Письмо Старого і Нового Заповіту.

Слободський С. Закон Божий. Підручник для сім'ї і школи. – К., 1987.

Сохань Галина. Основи християнської етики. 5-6 клас. – Львів: Світ, 2008. – 132 с.

Стефанюк С.К., Голянчук Р.М. Християнська педагогіка: плекання кращих людських чеснот. – Вип. 2 / За заг. ред. Стефанюк С. К. – Харків: Кроссроуд, 2010. – 68 с.

Тхоржевська Т.Д. Православне виховання в історії педагогіки України: Монографія. – К., 2008.

Християнська етика і педагогіка: статті та уроки. / за ред. Жуковського В.М. – Острог, 2001.

Шостек А. Бесіди з етики. – Львів, 1999.

Заступник директора

Інтернет-конференції

пятница, 15 октября 2021 г.

Програма гуртка "Основи християнської етики"

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Інтернет-конференції

пятница, 15 октября 2021 г.

Програма гуртка "Основи християнської етики"

Комментариев нет:

Отправить комментарий

пятница, 15 октября 2021 г.